Метеори

Содержание:
Метеори
Портрети та паспорти метеорів.
Зіркові дощі і потоки метеорів.
Швидкість метеорів.
Яскравість метеорів.

Фрагмент работы:
Коли котиться по небу зірочка, залишаючи у темному небі світлий слід, то багато людей, що вірять у прикмети говорять: ось закінчилося чиєсь життя. Ці люди вважають, що у кожної людини є своя зірка на небі, що у щасливої людини яскрава зірка, а у кого зірка неяскрава, у того й життя сіре.
Якщо б це було правдою, то у дні великих битв, коли тисячі людей прощаються із своїм життям, то небо осипалося зірками, як дерево пожовклим листям при пориві вітру. І якщо б це дійсно зірки падали з неба, то, мабуть, на ньому не залишилося б ні однієї зірки, так як на всій видимій півкулі неба саме гострозоре око нараховує не більше 3000 зірок, між тим і без війни на планеті Земля щорічно помирає значно більше людей.
Багато різних здогадок і припущень висловлювалися про природу падаючих зірок, але вже більше ста років встановлено, що падаючі зірки або метеори, це не більше ніж дрібненькі камінчики розміром з зернятко і менше, що влітають з міжпланетного простору у нашу атмосферу і перетворюються у ній в ній в розжарену пару.
Чим же довести, що це так, що це не просте припущення?
У ІV столітті до н.е. грецький філософ і вчений Аристотель вважав метеори земними випаровуваннями, і за наступні дві тисячі років нікому не приходило у голову, як можна було б перевірити це припущення, нічим тоді не обґрунтоване.
Тільки в 1798 р. німецькі студенти Брандер і Бенценберг здогадалися, що природа падаючих зірок стала б для нас набагато ясніше, якщо б вдалося визначити відстань до них, і винайшли спосіб, як це зробити, використавши ідею паралактичного зсуву.
Якщо падаюча зірка (метеор) летить не дуже далеко від спостерігача, то її шлях на тлі зіркового неба може показатися різним, в залежності від того, звідки спостерігач на неї дивиться. Два спостерігачі, що знаходяться на відстані 30-40 км один від одного, будуть бачити метеор у проекції на небесному тлі у різних місцях. Різниця у баченому шляху метеора буде для них тим менше, чим далі від них метеор. Спостерігачам треба лиш впевнитися у тому, що вони спостерігають за одним і тим самим метеором, а в цьому їм допоможе годинник, описи яскравості та кольори метеору.
З цих спостережень можна вирахувати за допомогою тригонометрії відстань до будь-якої точки метеорного шляху.
Хоча поява метеорів проходить в атмосфері (як ми впевнюємося із визначень їх висот над Землею), але їх швидкості впевнюють нас у тому, що вони не можуть бути нашого походження. Весь свій шлях довжиною в 30-40 км вони пролітають приблизно за секунду і навіть швидше. Таку швидкість - десятки кілометрів в секунду - може мати тільки тіло, що несеться у світовому просторі і вторгнулося у нашу атмосферу ззовні. У цьому нас впевнюють і багато інших спостережень метеорів.