Потенціометричне кислотно-основне титрування

Содержание:
Вступ
1. Теоретичне обгрунтування потенціометричного методу аналізу
1.1. Теоретичні основи методу
1.2. Вимірювання електродного потенціалу
2. Потенціометричне титрування (загальні прийоми)
2.1. Титрування кислот
2.2. Титрування суміші кислот
2.3. Потенціометричне титрування в реакціях осадження
2.4. Потенціометричне титрування в реакціях окиснення-відновлення
2.5. Потенціометричне титрування в реакціях нейтралізації
2.6. Криві титрування за допомогою водневого показника рН
3. Переваги та недоліки методу потенціометричного титрування
4. Експериментальна частина
4.1. Матеріали та методи дослідження
4.2. Аналіз отриманих результатів
Висновки
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
Хімія, як будь-яка з наук не обходиться без її практичного застосування, яке базується на елементарних методах дослідження, особливо потенціометричному. Цей аспект включає в себе, зокрема, і потенціометричне титрування, яке я взяв за основу у своїх дослідженнях. Це титрометричний метод аналізу, але точку еквівалентності визначають не за допомогою кольорових індикаторів, а за характером зміни потенціалу електрода. Цей вид потенціометричного аналізу широко використовується в лабораторній практиці. Він заключається в тому, що точку еквівалентності при титруванні вимірюють за різкими змінами різниці потенціалів пари електродів, занурених в аналізуючий розчин.
умовно приймають за нуль, і вимірюють різницю потенціалів між ними. Ця різниця потенціалів зображує собою електрорушійну силу гальванічного елемента, утвореного двома напівелементами - металічним електродом, зануреним в досліджуваний розчин, та електродом порівняння, зануреним в стандартний розчин.
Однак величини реальних електродних потенціалів, як правило, не співпадають з обчисленими через вплив потенціалу інших іонів, присутніх в розчині. Тому в потенціометричному аналізі використовують зміну потенціалів, наприклад, при титруванні.
Для вимірювання електродного потенціалу, як уже йшлося вище, використовують систему з двох електродів: індикаторного - повинен бути чутливим до іонів в розчині, - потенціал якого залежить від концентрації цих іонів (використовують найчастіше скляні, платинові та срібні) та електроду порівняння - нечутливий до іонів і потенціал не залежить від складу розчину (наприклад каломельний).
Найчастіше в методі потенціометричного титрування використовуються наступні реакції повного аналізу: осадження, окиснення-відновлення, нейтралізації.
Реакції, які використовуються при потенціометричному титруванні, повинні бути практично необоротніми, проходити з великою швидкістю і тільки в одному напрямі, а в точці еквівалентності повинна відбуватись зміна потенціалу індикаторного електрода (стрибок потенціалу).
Потенціометричне титрування застосовують головним чином для визначення досить великих кількостей речовини. Порівняно з іншими методами потенціометричне титрування має такі переваги: 1) дає змогу титрувати забарвлені розчини (кольорові індикатори не придатні, як і колориметричний метод); 2) легко визначати кілька речовин у суміші без попереднього їх розділення. На кривій титрування у цьому разі з'являється кілька стрибків потенціалу, за якими знаходять кількість робочого розчину, витраченого на взаємодію з кожним компонентом складного розчину.

Литература:
1.О.М. Степаненко, Л.Г. Рейтер, В.М. Ледовських, С.В. Іванов "Загальна та неорганічна хімія. Частина 1", Київ "Педагогічна преса", 2002.
2.Ф.Г. Фельддман, Г.Є. Рудзінс "Хімія 9. Неорганічна хімія", Київ "Радянська школа", 1991.
3.Н.В. Романова "Основи хімічного аналізу", Київ-Ірпінь, 1998.
4.В.Д. Пономарев "Аналитическая химия. Издание второе, переработанное и дополненное", Москва. Медицина, 1982.
5.О.І. Астахов, Г.І. Касьяненко "Посібник з хімії для поступників до вузів", Радянська школа, 1981.
6.Н.С. Ахметов "Лабораторные и семинарские занятия по неорганической химии", Москва "Высшая школа", 1999.
7.Л. Кнуненц "Химический энциклопедический словарь", Москва "Совецкая энциклопедия", 1983.
8.І.Г. Хомченко “Загальна хімія”, Київ, Вища школа, 1993.
9.Т.П. Адамович, Г.Н. Васильева "Практикум по неорганической химии", Минск, 1969.
10.С.В. Іванова, Е.О. Бережний "Хімія: методичні вказівки до виконання лабораторних робіт для студентів спеціалістів", Київ, 2001.
11.Б.В. Некрасов "Основы общей химии", Москва, 1971.
12.В.В. Буданов, Н.К. Воробьев “Практикум по физической химии. Издание пятое, исправленное”, Москва, Химия, 1986.
13.Ю.А. Золотов “Основы аналитической химии. Методы химического анализа. Книга 2”, Москва, Высшая школа, 2000.