Заходи боротьби та профілактика диктіокаульозу великої рогатої худоби

Содержание:
1.Вступ
2.Характеристика господарства
3.Характеристика захворювання
4.Результати власних спостережень
5.Економічні збитки і окупність ветеринарних заходів
6.Висновки
7.Список літератури

Фрагмент работы:
Робота проводилася в тваринницькій фермі великої рогатої худоби ТОВ “Прогрес” Савранського района Одеської області.
В процесі роботи було детально вивчено епізоотичний стан, організація лікувально-прфілактичних робіт, умови утримання і годівлі, територіальне використання пасовищних угідь і ряд інших вопросів.
Діагноз в ТОВ “Прогрес” Савранського района Одеської області ставили на основі клінічних ознак і лабораторних досліджень. Виникнення диктіокаульоза і ступінь інвазійності великої рогатої худоби вивчали дослідженням проб фекалій, взятих від тварин різних вікових груп (3 – 6, 6 – 12, 12 – 24 місяця) в один і тойже період по 26 проб від кожної (всього 78 проб). Проби фекалій для дослідження брали вранці від тварин кожної групи окремо. Копрологічні дослідження в усіх випадках проводили по методу Бермана.
Пробу свіжих фекалій тварин (5 – 10г) поміщали на сито і опускали у пластмасові лійки, з'єднані за допомогою гумових трубок (10—15 см завдовжки). На нижньому їх кінці закріплюють затискачі. Лійки заповнюють теплою (35—38 °С) водою. При дослідженні на легеневі гельмінтози фекалії витримували у телят — не менше 10—12 год. Після цього затискач на трубці послаблювали, а одержану рідину центрифугували протягом 2—3 хв. Одержаний осад переносили на предметне скло і досліджували під мікроскопом на наявність живих або мертвих личинок.
Інтенсивність диктіокаульозної інвазії встановлювали з розрахунком слідуючих критеріїв. Якщо в пробі знаходили більше 10 личинок, рахували інтенсивність інвазії дуже високою, від 5 до 10 личинок – високою, 3-5 личинок – середня і 1-3 личинки – інвазія мінімальна (диктіокаульозоносійство).
Було проведено порівняння антгельмінтної ефективності таких препаратів:аерозоль йодистого амонію, нілверм, дитрезину 25 %.
Для діагностичного дослідження було відібрано 30 телят, які мають явні признаки диктіокаульозу. Телят поділили на 3 піддослідні групи, де в кожну групу входило по 10 телят. На кожну групу застосовували окремий препарат. До першої піддослідної групи застосовували нілверм, до другої групи застосовували йодистий амоній, до третьої групи застосовували
дитрезину 25 %.

Литература:
1.Абуладзе К.И. Паразитология и ивазионные болезни сельскохозяйственных животных. – М. Колос, 1982. – с. 152-156.
2.Галат В.Ф. Паразитологія та інвазійні хвороби тварин. Підручник – К. Вища освіта, 2003.- с.464
3.Галат В. Ф. Паразитологія та інвазійні хвороби тварин. Практикум – К. Вища освіта, 2004.- с.238.
4.Егорев Ю.П. Гельминтозы животних и меры борьбы с ними. – Минск. Урожай, 1968. – с. 64-69.
5.Иванова П.С. Профилактика паразитарных заболеваний крупного рогатого скота. Иванова. Книжное изд, 1955. – с. 203-206.
6.Котельников Г.А. Диагностика гельминтозов животних. – М. Колос, 1974. – с. 5-17.
7.Никитин И.Н. Организация и экономика ветеринарного дела. – М. Агропромиздат, 1987. – с. 84-93.
8.Скрябин К.И., Шульц Р.С. Гельминтозы крупного рогатого скота ОГИЗ, Сельскоиздательство, 1937. – с. 142-147
9.Чернуха В.К. та інш. Паразитологія та інвазійні хвороби с.г. тварин – К. Урожай, 1996. – с. 145-150.
10.Шевцов. Ветеринарная паразитология. – М. Колос, 1979. – с. 76-79.