Міжгалузеве управління

Содержание:
Вступ
1.Поняття міжгалузевого управління та його місце у державному управлінському механізмі.
–поняття міжгалузевого управління;
–система державного міжгалузевого регулювання;
–рівні державного міжгалузевого регулювання;
–контрольно-наглядова діяльність органів міжгалузевого упрвління.
2.Характеристика основних сфер міжгалузевого управління.
–управління державним обліком і статистикою;
–органи управління фінансами;
–фінансовий контроль;
–адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі фінансів і підприємницької діяльності;
–система органів управління будівництвом і житлово-комунальним господарством;
–державний архітектурно-будівельний контроль;
–органи управління у сфері стандартизації, сертифікації і метрології.
3.Міжгалузеві повноваження МВС України.
Висновок.
Список використаної літератури.

Фрагмент работы:
Під міжгалузевим управлінням розуміють виконавчу і розпорядницьку діяльність, здійснювану органами державного управління, наділені міжвідомчими повноваженнями відносно організаційно не підпорядкованих їм об'єктів, під час якої забезпечуються злагодженість і єдність дій при вирішенні загальнодержавних і міжгалузевих завдань.
На відміну від галузевого (лінійного) управління, що представляє собою сукупність вертикальних правовідносин, при міжгалузевому (функціональному) управлінні мають місце горизонтальні відносини, тобто відносини суб'єктів, організаційно не підпорядкованих один одному. Міжгалузева виконавча і розпорядча діяльність покладена в основному на державні комітети, служби, адміністрації й інспекції України, у деяких випадках — на міністерства. Ці органи здійснюють міжгалузеву координацію з питань, що відноситься до їх компетенції, а також функціональне регулювання у визначеній сфері діяльності.
Наприклад, Державна митна служба України відповідно до Положення про неї, затвердженим Указом Президента України від 24 серпня 2000 р., є центральним органом виконавчої влади, що здійснює безпосереднє керівництво митною службою України. У процесі реалізації митного законодавства у неї можуть виникати відносини з іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, організаціями лише в зв'язку з переміщенням вантажів, товарів та предметів через митний кордон, оформленням документів, справленням мита і т.п. Організаційної підпорядкованості, тобто вертикальних відносин, між Державною митною службою, з одного боку, і цими органами управління, підприємствами й організаціями — з іншого, не існує. Організаційні відносини в Державній митній службі існують тільки з Президентом України і Кабінетом Міністрів України, яким вона підпорядкована, і, природно, з регіональними митницями, митницями, митними постами і підпорядкованими підприємствами, установами, навчальними закладами, якими Голова Державної митної служби керує одноосібно .
Межі дії (сфера управління) органів міжгалузевого управління значно ширше, ніж органів галузевого управління, оскільки їхня діяльність є функціональною і поширюється на всі чи декілька галузей управління. При цьому в сучасних умовах коло питань, з яких необхідна координація (узгодження) діяльності галузевих органів, постійно розширюється. Це пояснюється, по-перше, тим, що поряд з державним сектором економіки розвивається недержавний, що обумовив появу великої кількості нових об'єктів управління; по-друге, тим, що інтереси розвитку ринкових відносин вимагають утворення структур, уповноважених здійснювати міждержавні економічні, політичні, культурні зв'язки. Міністерство економіки України з питань, віднесених до його компетенції, взаємодіє з комітетами Верховної Ради України, центральними та іншими органами виконавчої влади, громадськими об'єднаннями, посольствам, консульствами, торговими представництвами відповідних держав в Україні, засобами масової інформації.

Литература:
Законодавчі і нормативні акти органів державної влади.
1.Конституція України
2.Кодекс про адміністративні правопорушення
3.Закон України “Про державну статистику в Україні”
4.Закон України “Про міліцію”
5.Закон України “Про Рахункову палату Верховної Ради України”
6.Закон України “Про державну податкову службу”
7.Положення про Міністерство внутрішніх справ України
8.Положення про Державний комітет статистики України
9.Положення про Харківське обласне управління статистики

Навчальні посібники і монографічні видання.
1.Павловский Р.С. „Административное право”, – К.: 1986
2.Колпаков В.К. „Адміністративне право України”, – К.: 1999
3.Коваль Л.В. „Адміністративне право України”, – К.: 1996
4.Клименко Г.Б. „Адміністративне право”, – Харків: 2000
5.Ківалов С.В., Біла Л.P. „Адміністративне право України” (Навчально-методичний посібник),– Одеса: 2002.
6.Гончарук С.Т. „Адміністративне право України”, – К.: 2001
7.Васильев А.С. „Административное право Украины”, – Харьков: 2002
8.Битяк Ю.П., В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др. „Административное право Украины” – Харьков: 2003
9.Авер'янов В.Б. „Державне управління в Україні” (Навчальний посібник), – К.: 1999

Література для порівняльного аналізу.
1.Алехин А.П. „Административное право Российской Федерации”, –М.: 1997
2.Бахрах Д.Н. „Административное право”, – М.: 2002
3.Овсянко Д.М. „Административное право”, – М.: 1997
4.Попов В.И., Студеникин М.С. „Административное право”, –М.:1988
5.Старилов Ю. Н. Курс общего административного права. В 3 т. Т. I: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты. — М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА— ИНФРА М), 2002.
6.Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: полный курс.- М.: 2001.