Культові споруди. Українські церкви

Содержание:
І. Українська архітектура
ІІ. Українська церква.
1. Християнська церква в Київській державі.
2. Церква за часів Литовсько-Руської держави.
3. Розкол української церкви.
4. Українська Християнська церква в сучасності.
ІІІ. Культові споруди новітніх часів.

Фрагмент работы:
Українська мурована архітектура старих часів.
Найстаріші пам'ятки монументальної, мурованої архітектури на українських землях походять із побережжя Чорного моря - з колишніх грецьких колоній, які сягають VIII-VII ст. до н.е. До таких більших міст належали Тіра над лиманом Дністра, Ольвія над лиманом Південного Бугу, Херсонес коло сучасного Севастополя, Феодосія збережених незначних решток античних будов та інших мистецьких творів указують, що спочатку у VIII-CI ст. до н.е. були тут впливи т.зв. Іонівського стилю, з V ст. поширюються зразки афінської, а з початку нової ери до ІІ ст. помітні впливи римського будівництва.
Після навали різних кочівників, що зруйнували грецькі міста, монументальне будівництво починає наново розвиватися з IV-VII ст. т.зв. старохристиянської і ранньовізантійської доби. Причому християнські храми постають саме в колишніх грецьких містах, а навіть почасти з матеріалів давнішніх грецьких, античних будов. Найбільшим осередком старохристиянського будівництва був Херсонес. Яких великих розмірів воно досягало, свідчать збережені рештки фундаментів і частин стін 27 церков і каплиць. Найстарші церкви були центрального типу - у формі рівнораменного т.зв. "грецького хреста", що вказує на східні впливи, далі базиліки VII-IX ст. римського типу, що у свій час були поширені на цілому Сході, округлі будови (т.зв. ротонди) V-VI ст., однакові хрестильні - каплички й середній між базилікою та хрещатою будовою тип будов. Усі будови перекривались, очевидно, дерев'яною стелею, а склепіння мали лише апсиди (вівтарні заокруглення) й ротонди. Знайдені рештки і фрагменти розкритих мозаїк і різних деталей указують на архітектурне мистецтво стояло тут дуже високо та приходило сюди з Греції, Малої Азії, Кавказу. Краще збережена церква св. Івана в Лучі (ХІІІ ст.) близько стоїть до вищезгаданого середнього типу, але з більш виразним поділом на три частини (чи т.зв. нави), з чотирма колонами, що підпирають одну середню баню.
До найкраще збережених будов належить велика кафедра Спаса в Черинові (1024-51) - первісно тринавна з п'ятьма банями й однією вежею. Найславніша й найбагатша будова княжої доби - київська кафедра Св. Софії (1017), яка своїм розміром, технічними й мистецькими досягненнями є єдиним у своєму роді зразком архітектурної цінності для цілої Східної ба навіть Середньої Європи.
До другої половини ХІ ст. будови старокнязівської доби в загальній масі наближаються до квадрату. Від другої половини ХІ ст. і в ХІІ ст. план церков видовжується в напрямку схід-захід, переважно через прибудову третьої пари стовпів, через що в середині постає шість стовпів (пілонів). До таких належать головна церква Київської Лаври (1073), Михайлівський собор у Києві (1108), Успенська церква на Подолі (1132). Рівночасно посилюються впливи романські, особливо в Чернігові й Володнинці на Волині. Будівельна чинність від полов. ХІІ ст. переноситься з Києва до менших осередків (як Переяслав, Остра, Канів), а головно на західноукраїнські землі - до Галицько-Волинського князівства.
З другої половини ХІІІ ст. Україна, як відомо, переживала страшні часи руїни й знищення, коли разом із татарськими і північно-князівськими московськими навалами ослаблялися суспільно-політичні сили, спинялися прояви культурного життя, а матеріальні засоби нищилися. Будівництво обмежується до невеликих будов провінціального характеру, і то переважно на західноукраїнських землях.
У XIV-XV ст. візантійсько-українська культура попередньої доби виявляється у формах планів і просторовому об'ємі, тоді як готика спричиняється до невеликих конструктивних змін і деталей. Прикладом таких будов служать вірменська кафедра у Львові (1363), церква Різдва Христова в Галичі кінця ХІV ст. і церква в Литирічі на Волині середини ХV ст. - усі з трипавним занотенням княжих часів, але з готичними лучами та іншими гостролучними деталями.
Великий будівельний рух кінця ХVІ - початку ХVІІ ст. завдячує своєму існуванню головним чином організаціям братств - виразником українського культурного й політичного руху в боротьбі проти іноземної експансії. Ця будівельна чинність сягала далеко на захід, де тільки були по містах більші українські громади. Окрему групу становлять будови перших років ХVІІ ст. завзятого оборонця української культури князя Н.Н. Острозького, з характерними висновками так званими аттиками (надбудови з лупами та пілястрами) і фронтами (острозький замок, дім Острозьких в Ярославі, замок у Старому Селі коло Львова й багато інших). Чим далі на схід, тим готичні зразки все більш спізнювалися (два католицькі костьоли в Києві, руїни невідомої будови в Лубнах).

Литература:
1.Дмитро Антонович. Українська культура. - К.: Либідь, 1993.
2.Наталія Полонська-Василенко. Українські церкви. - К.: Либідь, 1995.