Літні й осінні свята в Україні

Фрагмент работы:
Одна з найдавніших форм духовної культури народу - це звичаї та обряди. Звичаї - повсякденні усталені правила поведінки, що склалися історично, на основі людських стосунків, у результаті багаторазового здійснення одних і тих же дій та усвідомлення їх суспільної значущості. Вони, як неписані закони, народжуються разом із народом і передаються з покоління у покоління, тобто стають традиційними (Колесса Ф. Українська усна словесність. Львів - 1938, с. 203.). Обряди - це символічні дійства, приурочені до відзначення найбільш важливих подій у житті людських гуртів, родин, окремих осіб (Макарчик С. Етнографія України. Київ - 1973, с.18.). Наприклад, віншування хлопців на Різдво, посівання на Новий рік, колядування, клечання хати на Зелені свята тощо.
Звичаї й обряди мають національній чи етнічний характер. Геродот стверджував: “Якби всім народам у світі надали можливість вибирати найкращі з усіх звичаїв та обрядів, то кожен народ вибрав би свої власні”. Скажімо, звичай вітатися при зустрічі існує у кожного народу. Але робить це кожен по-своєму: українці скидають шапки та подають один одному руки, якщо вони знайомі; китайці вклоняються до землі; лапландці труться носами.
Між звичаями й обрядами існує певна різниця. Звичаїв дотримуються щоденно, обряди ж виконуються напередодні чи безпосередньо у дні свят.
Сукупність обрядів, якими супроводжують відзначення святкового дня чи релігійної відправи, становить ритуал. Це зовнішнє оформлення якоїсь урочистості свята. А система уставлених обрядів, якими супроводжується громадсько-побутове чи релігійне життя, - це обрядовість даного народу. Українці належать до тих націй у Європі, чия обрядовість - одна з найдавніших і найбагатших. Найкраще виражене багатство української обрядовості в обрядовому фольклорі : піснях, побажаннях, віншуваннях, примовляннях, якими супроводжується те чи інше обрядове дійство. Останні становлять словесну або вербальну частину обрядів (Павлюк С., Горинь Г., Кирчіва Р. Українське народознавство. Львів - 1994, с. 7.).
В обрядовості українців розрізняють два види : родинну (сімейну) і календарно-побутову. Перший вид обрядів тісно пов'язано з громадським осмисленням важливості в житті окремої родини чи людини. Сімейні обряди супроводжують громадське відзначення родин, повноліття, весілля та похорону. Другого виду обрядів дотримувалися під час урочистого святкування початку чи закінчення певних сезонів, природних циклів - зими, весни, літа, осені. У давнину обидва види становили єдину обрядову систему. І весілля, і свята повноліття чи посвячення підлітків у стан дорослості (так звані ініціації), здійснювались у певні календарні періоди. Виняток становили лише обряди, якими супроводжувалося народження чи похорон. За давньою українською традицією весілля відбувались або взимку, або восени, тобто теж були приурочені до народного календаря (Грушевський М. Історія української літератури, у 4 т., Київ - 1923 - 1925, с. 54, т. 1.).

Литература:
1.Антонюк В. Заворожи мої печалі... Українська культура №7-8,1994.
2.Волинець Л. Обрядові рушники. Українська культура №7-8, 1994.
3.Головацький Я. Народні пісні галицької й угорської Русі,т.1.Л.-1954.
4.Грицай М., Байко В., Дунаєвська Л. Українська нар.-поет. творч. К.-1985.
5.Грушевський М. Історія української літератури, у 4 т. К.-1923-1925.
6.Історія українського мистецтва, т.3. К.-1974.
7.Кара-Васильєва. Альбом “Українська вишивка”. К-1974.
8.Колесса Ф. Українська усна словесність. Л.-1938.
9.Макарчик С. Етнографія України. К.-1973.
10.Матвієнко Н. Колискова - пісня матері. Поч. Шк..№1,1994.
11.Матейко К. Український народний одяг. К.-1977.
12.Мицик В. Колодій. Українська культура №3, 1992.
13.Мицик В. Зелене вір'я. Українська культура №3-4, 1993.
14.Мицик В. Каша на Ярила. Українська культура №5-6, 1993.
15.Мицик В. Красне сяйво Калити. Рідна школа №11-12,1993.
16.Пабат В. Чарівний світ казки. Початкова школа №11, 1994.
17.Павлюк С., Горинь Г., Кирчіва Р. Українське народознавство. Л.-1994.
18.Пепа В. Горохова скриня. Київ-1993.
19.Свєнціцький І. Історія українського мистецтва. К.-1976.
20.Ткач М. Хто в п'ятницю скаче, той у неділю плаче. Укр. культ. №4-6, 1994.
21.Ткач М. Шануй піч та лаву, та себе, прояву. Укр. культ. №7-8, 1994.
22.Ткач М. День Святого Юрія. Українська культура №3, 1995.
23.Ткач М. Зелені свята. Українська культура №7-8, 1995.
24.Ткаченко О., Стар оселець С. Любити дитину з розумом. Поч. шк. №8,1994.
25.Цьось А. Рухливі ігри та забави. Розкажіть онуку №7, 1996.
26.Щербаківський В. Українське мистецтво. Київ-1971.