Олег Ольжич

Фрагмент работы:
Коли Т.Шевченка називають найбільшим поетом XIX ст., то в цьому ніхто не сумнівається. Великий вплив Кобзаря триває й досі. Кому ж із поетів XX ст. надати пальму першості? Раннього Павла Тичину, найоригінальнішого, позначеного рисами геніальності, можна ставити на таке місце, але його пізня творчість масово заперечує це намагання. Величезні заслуги має Максим Рильський, дарма що його сталінославна творчість стримує від такого рішення. Хоч маємо багато заслужених поетів у нашому письменстві, мабуть, ніхто з них не стане вище за згаданого Рильського, чий вплив у багатьох галузях очевидний. Однак Володимир Державин, літературознавець і критик із добрим естетичним смаком називає Олега Ольжича, ні трохи не сумніваючись, найбільшим поетом XX століття. Ясна річ, у такому визначенні багато особистого смаку. Але й немало слушності, як би не вирішили літературні критики майбутнього, поезія Ольжича, справді, посідає значні переваги над писанням інших творців українського слова. За це промовляють висока значність його поезії та життєвий приклад її автора.
Батько 0.Ольжича - поет О.Олесь. Олександр Іванович Кандиба, чий родовід сягає Корсунського полковника обозного Федора Кандиби. Мати - Віра Антонівна Свадковська: в її жилах окрім української, текла ще білоруська і грецька кров. За освітою - вчителька, викладала мови, втім, українською так до пуття й не оволоділа, що було предметом постійних родинних жартів. Олександр Іванович був не просто палким українофілом, а й спадковим дворянином: герби роду Кандиб - як “малоросійський", так і “высочайше утвержденный и пожалованный" - можна побачити в "Малоросійському гербовнику" В. Лукомського та В. Модзалевського. Але на кінець XIX століття рід озлиднів, занепав, від дворянства залишилось хіба що прізвище - і козацька потуга, впертість, послідовність у досягненні жаданого результату. Але прагнення стати українським письменником погано узгоджувалось з бажанням мати, а точніше утримувати свою родину. Це пояснює, чому Віра Атонівна опинилась в заможній метрополії Полісся - Житомирі.
Саме там 1907 року прийшов на світ Олег Кандиба, що став відомий і як О.Лелека, і як К. Костянтин, і як Д.Кардаш і т.д., а найбільше - під своїм "поетичним" псевдонімом О.Ольжич. Напевне, від поліської землі, скелястої і лісистої, оцей підсвідомий потяг Ольжича до міцності і ваговитості каменю, до таємничності й осоненості правікових пущ. Світлоокий хлопчик одразу підкорив серця батьків, родичів, сусідів: його любили всі. До того ж він рано виявив неабиякі здібності - почав вільно читати на третьому році життя, а маючи п'ять років, написав п'єсу з козацьких часів. Малював, добре грав на піаніно і на скрипці. Змалку пророкували йому велике майбутнє. О.Олесь присвятив синові декілька віршів, що всупереч заборонам і переслідуванням читалися ("Алфавіт віршами, написаними для сина") і співалися (“Над колискою", "Колискова"). І необізнані, невтаємничені люди мимохіть відчували його присутність, його чарівність.

Литература:
1.Антонович-Рудницька М. Із споминів про О.Ольжича // Український історик - 1985 р., ст.109.
2.Державін В.О. О.Ольжич - поет Національного героїзму // Українське слово - хрестоматія української л-ри та літ.критики XX.
3.Державін В. Три роки літературного життя на еміграції // Мюнхен - 1948 р., ст.7.
4.Ільяицький М. Західноукраїнська і еміграційна поезія 20-30-х років.
5.Ковалів Ю. Незнищені рядки. Вірші Олени Теліги та Олега Ольжича // Розбудова держави - № 8 за 1993 р.
6.Лазор К. Думки вслід за Ольжичем // Український історик - 1985 р., ст.97-98.
7.Лапичак Т. Як загинув О.Кандиба-Ольжич // Український історик - 1985 р., ст.118-122.
8.Лащенко О. Поезії. Книжка перша // Нью-Йорк - 1956 р.
9.Неврлий М. На ясність дум // 1939 р,, журнал "Україна”, № 29.
10.Неврлий М. Муза мужності і боротьби.
11.Ольжіїч О. Цитаделя духа // Фундація ім.О.Ольжича у Лондоні 1991 р. Словацьке педагогічне видавництво у Братиславі, відділ укр.літератури у Пряшеві.
12.Ольжич О. Незнаному воякові // Фундація ім.О.Ольжича - Київ - 1994 р.
13.Рубчак Б. Серце надвоє роздерте // Поезії старі й нові. Нью-Йорк - 1986 р.
14.Самчук У. "Лицар без страху й догани // Календар-Альманах Нового шляху, Торонто - 1977 р. ст.50.
15.Славутич Яр. Розстрілена муза.
16.Томенко Олеся. Поет О.Ольжич у студії Ю.Бойка-Блохіна // газета "Українське слово" №4 за 1994 р.
17.Череватенко Леонід. Я камінь з божої праці.
18.Шевельов Ю. Над купкою попелу, що була Оксаною Лятуринською// О.Лятуринська - Торонто, 1983 р.