Карл Павлович Брюллов

Фрагмент работы:
В 1822 році Карл разом зі своїм братом Олександром Товариством заохочення художників посланий в Італію. Перед від'їздом цар Олександр I у знак своєї милості дозволив їм русифікувати прізвище, додавши наприкінці букву "в" (прізвище Брюлло перетворилося на Брюллов). Брати Брюллови оселилися в Римі в районі нинішньої вулиці Сикстіни. Їхній будинок відокремлювали від папського тільки один провулок і стіна. Був добре видний Колізей. В Італії художник вивчав фрески Рафаеля, античну скульптуру. Італійські картини Брюллова перейняті почуттєвою млістю («Італійський полудень», 1827, Російський музей, Петербург; «Вірсавія», 1832, Третьяковська галерея); у цей період остаточно формується і його дар малювальника.
Полотно "Останній день Помпеї"
Прагнучи до великих історичних тем, починає в 1830 роботу над «Останнім днем Помпеї» (побувавши на місці розкопок давньоримського міста, зруйнованого виверженням Везувію). Картина загибелі античного міста й людей, які не втрачають краси й сили духу навіть у стражданні, потрясала романтичною щирістю й величчю. Помпея Брюллова (завершена в 1833 році, зберігається в Російському музеї) справила сенсацію як на батьківщині художника, так і за кордоном, де її вітають як перший великий міжнародний успіх російської мальовничої школи. Про цю роботу захоплено писали О.С. Пушкін, М.В. Гоголь, М.Ю. Лермонтов, В.А. Жуковський, В.Г. Бєлінський.
“И стал “Последний день Помпеи” для русской кисти первый день”, – писав Є.А. Баратинський.