Правореалізація і правозастосування

Содержание:
Вступ
1. Види правореалізації
2. Форми безпосередньої правореалізації
3. Правозастосування як особлива форма реалізації норм права
4. Види правозастосування
Висновок
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
1. Виконання норм права являє собою реалізацію зобов'язуючих норм, виконання суб'єктом покладених на нього обов'язків активного типу. У разі утримання від їх здійснення це може кваліфікуватися як протиправна поведінка. Особливою рисою виконання норм права є активне поводження суб'єктів: вони здійснюють дії відповідно до юридичних норм, активно виконують покладені на них обов'язки. Наприклад, пасажир громадського транспорту зобов'язаний сплатити проїзд, батьки повинні утримувати неповнолітніх дітей і забезпечити їм певний рівень освіти, підприємець зобов'язаний сплачувати податки. При невиконанні цих дій особи визнаються такими, що скоїли правопорушення у формі бездіяльності.
2. Дотримання норм права має місце тоді, коли суб'єкти утримуються від здійснення дій, що забороняються державою. Це пасивна форм поводження суб'єктів у сфері правового регулювання: вони не здійснюють дій, заборонених нормами права, і в такий спосіб реалізують правові заборони. Суб'єкт повинен узгоджувати свою поведінку з нормами-заборонами: не робити того, що заборонено. Значення цієї форми реалізації норм права в тому, щоб не допустити здійснення дій, які нанесли б шкоду суспільству, державі, окремій особі. Дотримання завжди має пасивний характер. Реалізація цих норм досягається не в силу здійснення активних дій суб'єктами, а завдяки утриманню від заборонених дій. Як приклад дотримання норм права - утримання громадянин від вивозу заборонених за межі країни предметів, утримання від забруднення навколишнього природного середовища, утримання від скоєння будь-яких правопорушень. Саме в цьому і виявляється соціальна користь даної форми реалізації права. Здебільшого дотримання права відбувається непомітно, не фіксується. Саме тому його юридичний характер яскраво не виявляється. Виконання і дотримання правових норм як форми правореалізації мають імперативний, загальнообов'язковий характер: суб'єкт повинен узгоджувати свою поведінку з цими розпорядженнями, не порушувати їх.
3. Використання суб'єктивного права - здійснення суб'єктами своїх повноважень, наданих їм уповноважуючою нормою права, в диспозиції якої закріплені суб'єктивні права. Суб'єкти на власний розсуд використовують надані їм права. На відміну від дотримання і виконання, пов'язаних з реалізацією заборон і юридичних обов'язків, використання являє собою здійснення дій, що дозволяються правом. При цьому суб'єкт керується своїми власними інтересами.

Литература:
1.Венгеров А. Б. Теория государства и права. - М., 2000.
2.Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копєйчикова. - К., 2000.
3.Комаров С. А. Теория государства и права . - М., 1999.
4.Котюк В. О. Теорія права : Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996.
5.Общая теория государства и права : Академический курс: В 2 т. / Под ред. М. Н. Марченко. - М., 1998.
6.Общая теория права и государства / Под ред. В. В. Лазарева. -М., 2000.
7.Скакун О. Ф. Теория государства и права . - Харьков, 2000.
8.Сурилов А. В. Теория государства и права. - К.; Одесса, 1989.
9.Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. - М., 2001.
10.Теория государства и права / Под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. - М., 1998.
11.Юридична енциклопедія. - К., 2001.