Ділова етика і ділова мова

Содержание:
Вступ
1. Історія виникнення і розвитку етикету
2. Ділова етика
2.1. Характеристика і зміст ділового спілкування
2.2. Механізми дії в процесі спілкування
2.3. Роль професійної етики у діловому спілкуванні
3. Особливості службового етикету
4. Ділова мова
4.1. Офіційна мова
4.2. Ділова українська мова
Висновки
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
Ділова українська мова як різновид літературної мови виявляється в офіційно-діловому стилі, в основному в його адміністративно-канцелярському різновиді, який має писемну й усну форми вживання.
Історично цей стиль базується на документах доби Київської Русі та адміністрації Великого князівства Литовського, на юридичних актах міських урядів (XV - XVII ст.), на документах гетьманських канцелярій, має лексико-синтаксичний вплив російської канцелярії та мови австро-угорських і польських канцелярій.
Основна одиниця документа – текст, що оформляється за певними правилами з використанням відповідних реквізитів (за класифікацією управлінських документів ). Композиція, або структура, тексту (вступ, доказ (розповідь, міркування, пояснення),закінчення (висновки, мета, заради якої укладено документи пропозиції)) вимагає стандартизації (для кожної групи документів зразок, еталон, який є нормативним, вихідним), тобто єдиних обов’язкових вимог до відповідних груп документів з погляду мовних засобів.
Так, на рівні лексики в основі ділової української мови лежать загальнозрозуміла, нейтральна, нормована, так звана книжна, між стильова лексика, відповідно термінологія та професійно-виробнича лексика; відтінок книжності мають слова з абстрактним значенням (виконання, дозволяється, розробляється, посвідчення), дієслова (здійснювати, надіслати, призначити), вмотивовані слова (що відповідають змісту документа); іншомовні слова (за доцільністю вживання); на рівні словоформ – вибір найточнішої граматичної форми слова (з погляду відмінків – прізвища, звертання), вживання роду (назви посад, професій) і числа; написання числівників, вживання відповідних займенників (Ви, ми) та відповідних форм дієслів (інфінітиву, першої та третьої особи теперішнього часу, наказового способу); на рівні синтаксису документ в основному має розповідний характер, отже, вимагає розповідних поширених речень, найчастіше простих з прямим порядком слів, у деяких документах (контрактах, договорах) – складних речень з умовними, причиновими підрядними реченнями; можливі інфінітивні конструкції та вживання розщепленого присудка (зробити огляд, провести операцію, давати вказівки); важливим є вибір прийменника у синтаксичних конструкціях (відповідно до, підготуватися до...) і т.ін.

Литература:
1. Браим М.Н Етика делового общения, – 1996г.
2. Контракти. Діловий тижневик. №33 від 13.08.2007 р.
3. Головин В. Азбука ділового етикету /Эхо планеты/.
4. Конева Е. В. Психология общения: Учеб. пособие. – Ярославль, 1992.
5. Кубрак О.В. Етика дiлового та повсякденного спiлкування: Навчальний посiбник з етикету для студентiв. – Суми: ВТД «Унiверситетська книга», 2002.
6. Міжнародний менеджмент. Конспект лекцій, – Херсон, 2007.
7. Палеха Ю. I. Дiлова етика: Навч.– метод. посiб. – 5-те вид. випр. i доп. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004.
8. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Вікар, 2002. – (Вища освіта ХХІ століття)
9. Шейнов В.П. Психология і етика ділового контакта, – 1996г.