Періодизація латинської мови та словотворення в ній

Содержание:
Вступ
1. Періодизація латинської мови
1.1. Архаїчний період.
1.2. Класичний період
1.3. Післякласичний період
1.4. Період пізньої латині
1.5. Середньовічна латинь
1.6. Епоха Відродження
1.7. Епоха Просвітництва
2. Словотвір в латинській мові
2.1. Словоскладення
2.2. Афіксація
3. Зв'язок латинської та української мов
Висновок
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
З різних видів афіксів в латинському словотворенні широко використовуються префікси і суфікси. Префікси не виводять слово за межі даної частини мови, утворюючи від дієслова дієслово (dico – indico говорю – оголошую), від іменника – іменник (consul – proconsul) і т. д.; суфікси можуть від даної частини мови утворювати похідні, що відносяться не тільки до даної частини мови, але і до інших (ornare – ornamentum прикрашати – прикраса).
Префікси (приставки) мають спільне походження з предлогами: і ті, та інші походять з прислівників, що уточнюють напрям дії. Прислівники, що постійно з'єднувався з певними відмінками іменників або займенників придбали значення службових слів – предлогів. Той же прислівник, з'єднуючись з дієсловами, перетворився на префікси. (Є також невелике число складних іменників недієслівного походження, утворених за допомогою префіксів.) Значення префіксів збігається в більшості випадків із значенням предлогів.
При творенні складних слів кінцеві приголосні префіксів часто асимілюються: n > m перед b і р і повністю асимілюється перед i, г, m; d зазвичай повністю асимілюється перед c, f, g, n, p, t.
Префіксація імені: pronomen (< pro + nomen) займенник; conscientia (< con + scientia) свідомість; absurdus (< ab + surdus глухий) немилозвучний, безглуздий; praeclarus (< ргае + clarus) дуже світлий, прекрасний, знаменитий.
Префіксация дієслова: praefero, praeferre,(< ргае + fero) вважати за краще; ineo, inire (< in + eo) входити; intersum, interesse (< inter + sum) знаходитися усередині.
Дієслівний префікс або зберігає своє первинне значення (місцеве), або додає дієслову видовий відтінок, як в російській мові, напр.: perficio, perficеге (< per + facio) здійснювати, доводити до кінця, закінчувати.

Литература:
1. Латинська мова: Підручник – К.: Знання, 205 р. – 541 с. – (Вища освіта ХХІ століття) Н.М.Яковенко; В.М.Миронова.
2. Латинська мова. Львів. Видавництво «Світ» 1993 р. Р.Н.Оленич.
3. Латинский язык. Учебник для пед. институтов по специальности «Ин.-яз» /: В.Н.Ярхо; З.А.Покровская. Под ред. В.Н.Ярхо, В.И.Лободы. – 7-е изд., стер – 14.; Высш. шк., 2006 – 384 с.
4. Л.Винничук. Латинский язык / изд. 1975 г.
5. Малая Советская Энциклопедия / изд. 1932 г.
6. Шкільний підручник з латин. мови. Початковий курс. К.: Видавець Карпенко В.М., 2007 р. – 248 с. Київ.