Проектування сівозмін, обробітку ґрунту та догляд за посівами в СГВК «Хаджидер» Б.-Днестровського району Одеської області

Содержание:
Вступ 1. Теоретичні основи сівозмін
2. Загальна характеристика господарства
2.1. Загальні відомості про господарство
2.2. Характеристика кліматичних та ґрунтових умов
2.3. Земельні угіддя та їх трансформація
3. Обґрунтування структури посівних площ
3.1. Фактична та проектна структура посівних площ
3.2. Система сівозмін
3.3. Схеми сівозмін
4. Продуктивність сівозмін
4.1. Виробництво і потреба в продукції рослинництва
4.2. Виробництво кормів
4.3. Поголів’я худоби і птиці та річна потреба в кормах
4.4. Вихід с/г продукції з земельної площі
5. Системи обробітку ґрунту в сівозміні та догляду за рослинами
6. Заходи хімічної боротьби з бур’янами в сівозміні (план)
Висновки
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
Створення оптимальних умов для росту сільськогосподарських культур, раціональне використання, зберігання та підвищення родючості ґрунту – основне завдання землеробства на всіх етапах розвитку, зокрема в умовах інтенсифікації.
Виконання цих завдань можливе лише при запровадженні в землеробстві сівозмін. Освоєння і запровадження їх підвищує ефективність боротьби з шкідниками, хворобами сільськогосподарських культур і бур’янами без збільшення матеріальних затрат. Правильне розміщення культур в сівозміні сприяє раціональному використанню вологи і елементів живлення з різних шарів ґрунту, що в свою чергу забезпечує ефективніше використання добрив і пестицидів.
Сівозміни сприяють правильному використанню земель, поліпшенню організації праці і ефективному використанню засобів виробництва. У сівозміні вирощується кілька різних культур з неоднаковими строками сівби, збирання, обробітку ґрунту тощо. Це дає можливість рівномірніше і в оптимальні строки якісно виконати всі польові роботи. Агротехнічне значення сівозмін полягає ще й в тому, що кожна культура розміщується в них в кращих умовах росту і розвитку, створюються оптимальні умови для наступних культур, що підвищує родючість ґрунту.
Також одним з основних заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту і зростання врожайності с/г культур, є механічний обробіток ґрунту, тобто вплив на нього робочих органів знарядь та машин з метою створення оптимальних умов для вирощування с/г культур. При цьому поліпшуються фізичні властивості ґрунту: співвідношення між капілярною та некапілярною пористістю і між вмістом вологи й повітря в ґрунті.
Обробітком ґрунту створюються сприятливі умови для біологічних процесів, що зумовлює нагромадження доступних рослинам поживних речовин, сприяє видаленню з ґрунту вуглекислого газу, поліпшує умови фотосинтезу. Завдяки обробітку створюються сприятливі умови для біологічних процесів, для використання поживних речовин з глибших шарів ґрунту, для проростання насіння бур’янів, яке буде знищуватись наступним обробітком ґрунту.
У районах поширення вітрової ерозії, а також на схилах, де є загроза водної ерозії, головним і першочерговим завданням системи обробітку ґрунту є запровадження спеціальних заходів з метою посилення протиерозійної стійкості ґрунту.
Обробітком ґрунту створюються сприятливі умови для якісної сівби і росту молодих рослин з часу появи сходів.
Впровадження в господарстві правильної системи обробітку ґрунту та науково обґрунтованого чергування сільськогосподарських культур дозволить значно підвищити отримання стабільних та високих врожаїв.

Литература:
1. Гордієнко В.П., Геркіял О.М., Опришко В.П. Землеробство.- К.: Вища школа,1991.
2. Ґудзь В.П., Прошак І.Д., Будьонний Ю.В. Землеробство.- К.: Урожай, 1996.
3. Доспехов Б.А., Васильев Н.П., Тушков А.М. Практикум по земледелию.- М.: Агропромиздат, 1987.
4. Земледелие. /Под ред.. С.А.Воробьева.- М.: Агропромиздат, 1991.
5. Чесали Г.А. Сорные растения и борьба с ними.- М.: Колос, 1975.
6. Лісовий М.П. Довідник із захисту рослин.- К.: Урожай, 1999.
7. Сільськогосподарські журнали:
«Земледелие»,
«Зерновое хозяйство»,
«Вісник аграрної науки»,
«Агросвіт України»,
«Пропозиція».