Недійсність правочину

Содержание:
Вступ
1. Поняття цивільно-правового захисту
1.1.Визначення сутності цивільно-правового захисту
1.2. Способи і засоби захисту цивільних прав
2. Поняття, класифікація і умови дійсності правочинів
2.1. Поняття правочину
2.2. Класифікація правочинів
2.3. Умови дійсності правочину
3. Недійсність правочину
3.1. Класифікація правочинів за ступенем недійсності
3.2. Правові наслідки визнання правочинів недійсними
3.3. Застосування правових наслідків недійсності правочину
Висновки
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
Якщо правочин відповідає усім вимогам закону, а також тим вимогам, що їх висунули її учасники, тоді питання про дійсність чи недійсність правочину не виникає. Він просто породжує правові наслідки, тобто певні права і обов'язки. Якщо ж правочин не відповідає цим вимогам у повному обсязі або в деякій частині, тоді ставиться під сумнів його дійсність.
Недійсними правочинами є дії громадян та юридичних осіб, які хоча і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, але не породжують цих юридичних наслідків внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.
Це означає, що обумовлені правочином права та обов`язки не виникають, а наступають передбачені законодавством правові наслідки, що несприятливі для учасників угоди та є санкцією за вчинене правопорушення.
Недійсною через невідповідність вимогам закону може бути лише угода, що вже укладена. У випадках, коли сторони ще домовляються та не уклали в письмовій формі попереднього договору, а знаходяться в стадії переговорів, їх дії не можна вважати угодою. Питання про юридичне значення таких дій вирішується згідно правил, регламентуючих порядок укладення угод, а не згідно норм, встановлюючих їх дійсність.
Ступінь недійсності правочинів може бути різним. Причому може виникнути питання, з якого моменту правочин потрібно вважати недійсним.
Якщо безпосередньо у правовій нормі визначено недійсність певних правочинів, то їх називають нікчемними (ст.220, 224, 226, 228 ЦК України). Нікчемні правочини недійсні в силу норми права вже в момент їх укладання, тому судового рішення про визнання його недійсним не треба. Нікчемний правочин не підлягає виконанню. На нікчемність угоди вправі посилатися та вимагати в судовому порядку застосування наслідків її недійсності будь-які зацікавлені особи. Суд або господарський суд, встановивши при розгляді справи факт укладення нікчемної угоди, констатує її недійсність та вправі застосувати наслідки її недійсності за власною ініціативою.

Литература:
1. Цивільний КодексУкраїни. – К.: Юрінком Інтер, 2003
2. Цивільний Кодекс Української РСР. Затверджений законом від 18 липня 1963 року. Офіційний текст із змінами та доповненнями за станом на 4 березня 1996 року // Кодекс України. – 1996. №2.
3. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. – М., 2001
4. Гражданское право. Ч. 1. – М.: Тейс, 1996.
5. Дзера О.В., Кузнєцова Н.С. Цивільне право України: підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002
6. Калмыков Ю.Х. Вопросы применения гражданско-правовых норм. – Саратов, 1976.
7. Полешко А. Захист цивільних прав в умовах ринку. //Право України.-1999.-№1.
8. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 1999.
9. Цивільне право України: Підручник 2-х кн., Боброва Д. В., Дзера О. В., та ін.. – К.: Юрінком Інтер , 1999. – 864с.
10. Цивільне право: навч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. А.О. Підопригора, Д.В. Боборова та ін. – К.: Вентурі., 1997
11. Штефман М.Й. Цивільний процес. – К.: Ін Юре, 1997.