Поняття та класифікація документів в криміналістиціКонтрольная. Язык - украинский. СКАЧАТЬ - 22Кб
Содержание: 1. Поняття та класифікація документів в криміналістиці 2. Поняття, предмет, система та методи криміналістики. Використана література
Фрагмент работы: Документ є специфічною правовою категорією, виробленою багатовіковою суспільною практикою як засіб закріплення різних правовідносин, підтримання повсякденних ділових відносин і посвідчення юридичних фактів. Взаємозв'язок між різними значеннями документа будується за принципом ієрархії — підпорядкування одного поняття іншому, де кожне ширше поглинає, включає у себе менш широке. Необхідність поетапного звуження обсягу поняття «документ» викликана практичними цілями визначення предмета діяльності тієї чи іншої галузі. У юридичній літературі немає єдиного загальноприйнятого поняття документа. Одні вчені документами називають будь-які предмети, що засвідчують факти, які мають юридичне значення [1, с. 108—111; 7, с. 159; 8, с. 5; 10, с. 16; 13, с. 276], інші — тільки письмові акти [3, с. 59; 4, с. 55; 12, с. 283]. Питання щодо визначення поняття документів як виду доказів у кримінальному процесі залишається невирішеним. У ст. 83 КПК України зазначається: документи, за наявності у них обставин, що мають значення для справи, є одним з видів доказів, а коли документи мають певні ознаки, вказані у ст. 78 цього Кодексу, вони є речовими доказами. Отже, законодавець тільки вказує на існування окремого виду доказів, а саме — документів, але утримується від визначення їх природи і властивостей. Документ — складний об'єкт, що є єдністю інформації та матеріального носія. Така ознака матеріального носія (в значенні складової документа) як «виготовлений спеціально з метою нанесення на нього букв, знаків» — не є обов'язковою для визначення поняття документа у криміналістиці, де досліджувана документна інформація може міститися на різних носіях. А «матеріальний об'єкт», який в даному випадку тотожний «матеріальній основі документа», може бути як природного, так і штучного походження. Останній, у свою чергу, може бути як спеціально виготовлений для фіксації, збереження та передачі інформації, так і мати основну функцію, відмінну від зазначеної вище, але за умови наявності такої властивості як збереження та відображення інформації. Це є відмітною ознакою відмежування поняття документа у загальнонауковому та криміналістичному значеннях. В умовах, коли всі документи в офіційному і неофіційному документообігу були письмовими, деякі криміналісти і процесуалісти обов'язковим атрибутом документів у криміналістичному розумінні називали писемність. Така точка зору висловлювалася, наприклад, у працях Я.Яковлева, Т.Сергеєвої, Б.Никифорова та інших.
Литература: 1. Арсеньев В.Д. Основы теории доказательств в советском уголовном процессе. — Иркутск, 1970. 2. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. – Спб., 1908. 3. Доронін І.М. Поняття документів як виду доказів у кримінальному процесі // Вісник Верховного Суду України. — 2001. — № 6. 4. Дорохов В.Я. Понятие документа в советском праве // Правоведение. — 1982. — № 2. 5. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій / Д. Біленчук, А.П. Гель, М.В. Салтевський, Г.С. Семаков. — К.: МАУП, 2001. — 216 с. 6. Криміналістичне документознавство: практ. посіб. / В. В. Бірюков, В. В. Коваленко, Т. П. Бірюкова, К. М. Ковальов; За заг. ред. В. В. Бірюкова. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2007. – 332 с. – Бібліогр.: 323–330. 7. Кузнецова Н.А. Собирание и использование документов в качестве доказательств по уголовным делам: Дис. канд. юрид. наук. — М., 1996. 8. Пинхасов Б.И. Использование документов в доказывании. — Ташкент, 1976. 9. Потапов С. М. Введение в криминалистику. - М.: - 1946. - С.5. 10. Прокофьев Ю.Н. Понятие и сущность документов как доказательств в советском уголовном процессе. — Иркутск, 1978. 11. Укр. Сов. Энциклопедия. – К, 1982. - Т. З, 11. 12. Юридический словарь. Т. 1. — 2-ое изд. / Под ред. П.И. Кудрявцева. — М., 1956. — 657 с. 13. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К., 1999. - 744 с. |