Характеристика кримінально-процесуальних правовідносин

Содержание:
1. Характеристика кримінально-процесуальних правовідносин.
2. Процесуальні функції в кримінальному процесі.
3. Допустимість доказів.
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
Кримінально-процесуальні правовідносини визначають як урегульовані нормами кримінально-процесуального права відносини, що виникають, розвиваються, змінюються і припиняються у сфері кримінального судочинства.
Органи і особи, які беруть у них участь, називають суб'єктами кримінально-процесуальних відносин. Здійснення своїх прав одним суб'єктом правовідносин породжує відповідні процесуальні обов'язки інших.
Кримінально-процесуальні відносини виникають при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ між органами дізнання, досудового слідства, прокуратурою і судом, а також між цими органами і підозрюваними, обвинуваченими, потерпілими, свідками, понятими, експертами, спеціалістами та іншими особами, між громадськими організаціями і трудовими колективами.
Характеризуючи особливості кримінально-процесуальних відносин, слід зазначити, що вони:
1) виступають тільки у формі правовідносин;
2) органічно пов'язані з кримінально-правовими відносинами;
3) виникають, розвиваються, змінюються і припиняються у нерозривному зв'язку з кримінально-процесуальною діяльністю;
4) характеризуються особливим колом суб'єктів;
5) відрізняються специфікою прав і обов'язків суб'єктів.
Завдання кримінально-процесуальної діяльності обумовлює те, що для процесуального права характерний авторитарний метод правового регулювання. Одним із суб'єктів кримінально-процесуальних відносин завжди виступає орган держави, наділений владними повноваженнями.
Державний орган, за наявності певного юридичного факту, здійснює приписані йому законом дії, реалізуючи свої повноваження.
Орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя (суд) наділені правом вимагати від громадян, службових осіб підприємств, установ, організацій відповідної поведінки і вживати заходів кримінально-процесуального примусу в разі невиконання цих вимог.
Процесуальні дії та рішення органу дізнання, слідчого, прокурора і судді (суду) є не тільки засобом виконання їх обов'язків з викриття і розслідування злочинів, викриття винних та їх покарання, а й засобом забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Наприклад, застосовуючи своє право подати заяву про вчинений злочин, громадянин вступає у відповідні правовідносини з державним органом, а останній зобов'язаний прийняти заяву, пояснити заявнику відповідальність за свідомо неправдивий донос і за наявності в заяві, що надійшла, достатніх даних, що вказують на ознаки злочину, порушити кримінальну справу.

Литература:
1. Конституція України. - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, - N 29. – 232 с.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2001. – 208 с.
3. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах. - Юрінком Інтер, 2004. - 352 с..
4. Про оперативно-розшукову діяльність. - Верховна Рада України; Закон вiд 18.02.1992 № 2135-XII
5. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 29.06.93 р. Голос України. – 1993. – № 148.
6. Альперт С.А. Субъекты уголовного процесса. — Харьков, 1997. — С. 21.
7. Вісник Верховного Суду України. 1996. - № 2. - С. 13
8. Грошевий Ю.А. Проблеми диференціювання порушень кримінально-процесуальних норм у доказуванні // Вісник Академії правових наук. 1997. - № 2(9). - С. 115.
9. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе. — М., 1981. — С. 8-9.
10. Даев В.Г. Процессуальные функции и принцип состязательности в уголовном судопроизводстве . – Правоведение, 1974. — № 1. — С. 64-73.
11. Джелалов О.К. Держава і право: Зб. наук, праць. — Вип. 16. — К., 2002. — С. 311.
12. Ларин A.M. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. — М., 1986. — С. 5.
13. Лупинская П.А. Уголовно-процессуальные отношения // Советский уголовный процесс: Учебник / Под ред. Л. М. Карнееевой, П. А. Лупинской, И. В. Тыричева. — М., 1980. — С. 22.
14. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
15. Нажимов В.П. Об уголовно-процессуальных функциях // Правоведение. — 1973. — № 5. — С. 73.
16. Савицкий В.М. Уголовний процесс России на новом витке демократизации // Государство и право. – 1994. - № 6. - С. 106.
17. Словник іншомовних слів. — К., 1975. — С. 727.
18. Советский уголовный процесс: Учебник / Под ред. Н. С. Алексеева и В. З. Лукашевича. — Л., 1989. — С. 15-17.
19. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса.— T.I.— М., 1968— С. 34, 188.
20. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с.
21. Тертышник В.М. Уголовный процесс. — Харьков, 1999. — С. 10.
22. Элькинд П.С. Толкование и применение норм уголовно-процессуального права. — М., 1967. — С. 31-52.
23. Якуб М.Л. Понятие процессуальной функции в советском уголовном судопроизводстве // Правоведение. — 1973. — № 5. — С. 85, 87— 89.