Проблеми реформування державної системи соціальних пільг в Україні

Фрагмент работы:
В Україні за багато років склалася екстенсивна й складна система пільг і компенсацій для окремих категорій населення. На сучасному етапі вона потребує реформування як одна із складових системи соціального захисту населення.
В Україні за багато років створилася складна й розгалужена система пільг та компенсацій для окремих категорій громадян. Це виплати чи послуги, які надаються населенню згідно з чинним законодавством України. Але при відсутності адресності їх надання система вийшла з-під контролю та потребує реформування. Саме те, що діюча система пільг не забезпечує надання допомоги виключно бідним верствам населення, а сприяє помітному збільшенню доходів заможних верств, зростанню економічної нерівності в суспільстві, наголошено в «Стратегії подолання бідності» [6, с. 4]. Соціальний захист, у свою чергу, має ґрунтуватися на принципах поглиблення адресності та забезпечення матеріальної підтримки непрацездатних громадян, сімей з дітьми, пенсіонерів та осіб з обмеженими фізичними можливостями [2, с. 2].
Проблеми та особливості формування ефективної системи підтримки соціально уразливих верств населення країни досить широко досліджуються в працях Е.Лібанової, О.Палій, О.Сергієнко, В.Скуратівського, Н.Якуненко [4, 5, 7, 8,] та інших вітчизняних вчених.
Незважаючи на значну кількість публікацій, що висвітлюють різні аспекти державної політики щодо соціального захисту населення, питання аналізу та формування оптимальної системи надання пільг та компенсацій громадянам не набули достатнього ступеня розробленості.
Завдання цієї роботи полягає у розгляді наявної системи надання пільг та компенсацій населенню країни як складової системи соціального захисту та виявлення її внутрішніх протиріч і недоліків.
Сьогодні в Україні система пільг спрямована на вирішення двох принципово різних завдань. Перше – це надання привілеїв окремим категоріям населення, які влада прагне виділити із загальної сукупності, незалежно від рівня доходу. Існування пільг такого роду значною мірою є тягарем для системи соціального захисту населення країни. Друге завдання – це підтримка соціально уразливих верств населення, що можна вважати специфічною формою адресної соціальної допомоги. Сучасна державна політика щодо соціального захисту населення повинна виступати цілеспрямованою дією, безпосереднім чи опосередкованим впливом на повсякденне життя суспільства, стати підсумком великої кількості програм, законодавчих намірів та організаційних взаємодій. І повинна вона розроблятися з метою досягнення поставлених цілей або певного результату, хоча не завжди реалізується на практиці [3, с. 14–16].

Литература:
1. Державна політика: аналітичні документи, підготовлені в межах проекту «Створення груп аналізу політики та Центру інформаційних ресурсів в уряді України». – К., 2002. – 196 с.
2. Про затвердження Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 груд. 2001 р. № 1712. – К., 2001.
3. Романов В., Рудик О., Брус Т. Вступ до аналізу державної політики: Навч. посіб. – К.: Основи, 2001. – 238с.
4. Сергієнко О. Соціальна політика в сучасному світі та в Україні // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 1. – С. 31–37.
5. Скуратівський В.А., Палій О.М., Лібанова Е.М. Соціальна політика (2–е вид. доп. та перероб.): Навч. посіб. для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності «Державне управління». – К.: Вид–во УАДУ, 2003. – 364с.
6. Стратегія подолання бідності: Указ Президента України від 15 серп. 2001р. № 637. – К., 2001.
7. Якуненко Н., Мельник Н. Аналіз ефективності системи державних соціальних допомог в Україні // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 1. – С.15–22.
8. Якуненко Н., Кривенко Н. Заміна пільг населенню на адресну грошову допомогу // Україна: аспекти праці. – 2003. – № 1. – С.21–24.