Суд, як суб’єкт цивільного процесу

Содержание:
1. Суд, як суб’єкт цивільного процесу
2. Поняття та види забезпечення позову
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
Коло суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин широке. Усі учасники судочинства у конкретній цивільній справі є суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин, які виникають у зв’язку з її неоднаковим колом процесуальних права і обов’язків.
Цивільні процесуальні правовідносини можуть виникати лише між носіями цивільних процесуальних прав і обов’язків у процесі здійснення правосуддя в цивільних справах, в цивільному судочинстві. Тому без суду, наділеного такими функціями, неможливі самі процесуальні правовідносини, тому суд є обов’язковим суб’єктом усіх цивільних процесуальних правовідносин, а в стадії судового виконання – також орган виконання. Другим суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин буде особа, щодо участі якої в процесі є норма права і яка в одній із стадій цивільного судочинства може виконувати процесуальні дії, спрямовані на досягнення мети процесу. Такими будуть сторони, треті особи, органи прокуратури, органи державного управління, профспілки, підприємства, установи, організації і окремі громадяни, які захищають права інших осіб; заявники і заінтересовані особи у справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження; процесуальні представники, громадськість, експерти, свідки, та інші особи, які сприяють розгляду справи і виконанню судового рішення.
З метою виявлення окремих особливостей участі в цивільному процесі суб’єктів правовідносин у процесуальній літературі наводиться кілька видів їх класифікації на групи:
а) юридично заінтересованих і юридично незаінтересованих осіб або суб’єктів допоміжних правовідносин;
б) на суб’єктів застосування норм права і суб’єктів по додержанню і виконанню норм права або на юрисдикційні органи і їх службових осіб і учасників цивільного процесу;
в) на суб’єкти, які здійснюють правосуддя, які беруть участь у здійсненні правосуддя і які сприяють правосуддю.
Наведена класифікація має загальний характер і не розкриває мети і завдання участі окремих суб’єктів у процесі та не враховує нормативного виділення групи осіб, які беруть участь у справі (гл. 2 ЦПК України).

Литература:
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР.
2. Цивільний процесуальний Кодекс України
3. ЗУ „Про судову експертизу” від 25.02.1994 р.
4. Гражданское право Украины - T.I / Под ред А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. - Харьков, 1996.
5. Гражданское право в вопросах и ответах. Учебн. пособие - Харьков, 2001.
6. Гражданский процесс: Учеб. Изд. третье, перераб. и доп. / Под ред. В.А.Мусина, Н.А.Чечиной, Д.М.Чечота. - М., 2001
7. Мозолин В. П. О гражданско-процессуальном правоотношении / Советское государство и право. 1955. № 6.
8. Гурвич М. А. Судебное решение. М., 1976.
9. Советское гражданское право. Учебн. В 2-х томах –Т.І/ Под ред. О. А. Красавчикова - М , 1985
10. Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Х.,: Консум, 2002 р. 407 с.
11. Тертышников В.И. Гражданский процесс: Курс лекций. - Харьков, 2001
12. Цивільне процесуальне право України: Підручник. В.В. Комаров, В.І. Тертишніков, Є.Г. Пушкар та ін.; Х.: Право, 1999..
13. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001.