Регіональні міжнародно-правові акти спеціалізованого характеру

Содержание:
1. Регіональні міжнародно-правові акти спеціалізованого характеру
2. Порядок і умови виконання кримінального покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців
3. Підготовка і порядок звільнення засуджених від відбування покарання
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
Міжнародно-правові акти універсального та регіонального характеру приділяють значну увагу особам, які скоїли злочин. Загальні принципи відправлення правосуддя відносно цієї групи осіб закріплені Загальною декларацією прав і свобод людини 1948 року, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 року, Європейською конвенцією захисту прав і основних свобод людини 1950 року та в багатьох міжнародних угодах, що стосуються статусу осіб, які скоїли злочин і в національному законодавстві держав.
Серед нормативно-правових актів, що безпосередньо регламентують правила поводження стосовно цієї категорії осіб, необхідно виділити документи ООН, що визнаються стандартами у цій сфері. Так, Мінімальні стандартні правила поводження з засудженими (резолюція 663 CI (XXIV) від 31 червня 1957 року), містять принципи гуманності, поваги до людської гідності, соціальні цілі й вимоги до адміністрацій пенітенціарних закладів, які направлені на створення сприятливих умов для осіб, позбавлених волі.
Основні принципи поводження з ув’язненими (резолюція ГА 45/111 від 14 грудня 1990 року) акцентують увагу на тому, що всі ув’язнені користуються правами людини й основними свободами, закріпленими у загальновизнаних міжнародних актах, за виключенням необхідних обмежень свободи пересування.
Типова угода про передачу засуджених-іноземців (резолюція ГА 40/146 від 13 грудня 1985 року) підкреслює, що мета повернення правопорушників до нормального життя в суспільстві може бути досягнута повною мірою в тому випадку, коли вони отримають можливість відбувати строк покарання в державі, громадянами якої вони є.
Тому Типова угода передбачає надання допомоги державам-членам в розробці двосторонніх і багатосторонніх процедур, які спрощуватимуть повернення ув’язнених іноземців у держави їх громадянської належності для відбуття покарання.
Мінімальні стандартні правила ООН відносно заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійські правила) (резолюція ГА 45/110 від 14 грудня 1990 року) підкреслюють, що тюремне ув’язнення має розглядатися як крайня міра. Передбачається низка заходів, що не пов’язані з тюремним ув’язненням, які можуть застосовуватися на різних стадіях розгляду справи, обов’язково враховуючи при цьому інтереси окремих правопорушників і жертв, а також інтереси суспільства. Серед таких заходів виділяють попередження, умовне звільнення від відповідальності, домашній арешт, скорочення строку відбуття покарання, помилування тощо.

Литература:
1. Конституція України (ст. 43).
2. КПК (ст. 410).
3. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу в редакції від 18 червня 1999р. (ст. 2).
4. Тимчасове положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами. Тимчасове положення про проходження військової служби прапорщиками і мічманами. Тимчасове положення про проходження військової служби особами офіцерського складу. Затверджені указом Президента України № / 74/93 від ІЗ травня 1993 р.
5. Інструкція щодо порядку застосування окремих статей Тимчасового положення про проходження військової служби. Затверджена наказом МО № 181 від 11 серпня 1993р.
6. Власов І.С. Злочин покарання в Англії, США, Франції, ФРН. Загальна частину карного права. - М., Юрид. Літ., 1991.
7. Квашис У. Смертна страту США // Російська юстиція, 1996, № 6.
8. Ледях І. Новий Кримінальним кодексом РФ та багатосторонні міжнародні стандарти у правах людини // Російська юстиція, 1997, № 1.
9. Поздняков В.М. Пенітенціарні системи розвинених країн. М., 2000.
10. Селивестов У., Шмаров І. Правове регулювання виконання покарань як позбавлення волі і страти. // Російська юстиція, 1997, № 5.