Міжнародне право

Содержание:
1. Походження та розвиток міжнародного повітряного права
2. Характеристика та правовий статус держав-архіпелагів
3. Характеристика міжнародних авіаційних організацій
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
Протягом тисячоліть розвитку людського суспільства повітряний простір розглядався як невичерпний, неосяжний простір, який нікому не належить. Римські юристи (Ульпіан, Цельзус) нарівні з морськими просторами визначали повітряний простір як спільне надбання людства і кваліфікували його, використовуючи термінологію добре розвиненого на той час цивільного права, як річ спільну - res communis (Ульпіан) або як річ нічию - res nullins (Цельзус). Виходячи з цього і беручи до уваги те, що в ті, й наступні, вельми тривалі, часи повітряний простір використовувався людством тільки як засіб забезпечення життєдіяльності людини (як невичерпний резервуар повітря), питання визначення правового статусу повітряного простору практичного значення не мали. Проте в доктрині зі змінним успіхом протистояли дві названі концепції - res communis і res nullins, суть яких, у кінцевому рахунку, на практиці зводилася до єдиного уявлення про повітряний простір як загальне надбання людства.
Таке уявлення про повітряний простір і в наш час не позбавлене певного змісту, якщо при цьому виключити із загальної маси цього надбання неповітряні простори, що простягаються над територіями суверенних держав і на які. відповідно до з загальновизнаного принципу сучасного міжнародного права, поширюється їхній суверенітет.
Із розвитком повітроплавання (повітряні кулі, дирижаблі) людство почало замислюватися про правомірність польотів літальних апаратів над територіями різних держав, проте конкретних кроків юридичного характеру в цьому відношенні не робилося.
Разом із тим, у міру розвитку авіаційної техніки, вдосконалення конструкції аеропланів і розширення їхніх літальних можливостей, держави почали вживати заходів щодо захисту власних суверенних прав у своїх повітряних просторах. Одним із перших міжнародно-правових актів у цій сфері стала багатостороння Паризька конвенція 1919 р., у якій підкреслювалося право кожної держави на повний і винятковий суверенітет над повітряним простором над її територією. Ця конвенція поклала початок формуванню нової галузі міжнародного права - міжнародного повітряного права.

Литература:
1. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії. - К.: Либідь, 2004. – 800 с.
2. Гуцуляк В.Н. Международное морское право (публичное и частное) - Ростов-на-Дону: Феникс, 2006. - 416 c.
3. Дахно І.І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. - 2-ге вид. - К.: МАУП, 2004. - 312 с.
4. Дахно І.І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2003. — 160 с.
5. Мацко А.С. Міжнародне право: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 216 с.
6. Тимченко Л. Д. Міжнародне право: Підручник. — Харків: Консум; Ун-т внутр. справ, 1999. — 528 с.
7. Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти. - К.: МАУП, 2004. - 576 с.
8. Матеріали сайту www.pravoved-ua.biz