Покарання, його види

Содержание:
Вступ
1. Суть і мета покарання
2. Призначення покарання, загальні начала та критерії
3. Види та характеристика покарань
3.1. Перелік основних і додаткових покарань
3.2. Позбавлення волі
3.3. Виправні роботи
3.4. Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю
3.5. Штраф, як міра покарання
3.6. Конфіскація майна
Висновки
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
Позбавлення волі – це ізоляція засудженого від суспільства шляхом поміщення у визначені законом заклади зі спеціальним режимом тримання для його виправлення і перевиховання, а також з метою попередження здійснення їм нових злочинів. Позбавлення волі застосовується до небезпечних злочинців, виправлення і перевиховання яких щонайкраще може бути досягнуте в специфічних умовах ізоляції від суспільства. Позбавлення волі як міру покарання передбачається в санкціях значного числа статей Особливої частини КК .
У багатьох статтях кодексу позбавлення волі розглядається як альтернатива поряд іншими більш м'якими видами покарання. Це свідчить про прагнення законодавця обмежити застосування позбавлення волі у відношенні осіб, виправлення яких може бути досягнуте без ізоляції їх від суспільства. У випадках, коли по обставинах справи виправлення осіб, що зробили злочини, можливо без застосування позбавлення волі, суди повинні ширше застосовувати покарання, не зв'язані з позбавленням волі.
Визначаючи термін позбавлення волі за конкретний злочин, суди керуються межами, установленими ст.25 КК і санкцією статті Особливої частини КК. За загальним правилом, позбавлення волі встановлюється на термін від трьох місяців до 10 років. Суди не вправі виходити за ці межі. Позбавлення волі на рядків понад 10 років може бути призначено тільки за особливо тяжкі злочини й особливо небезпечним рецидивістам у випадках, передбачених статтями Особливої частини КК. Максимальний термін позбавлення волі в цих випадках не може перевищувати 15 років і по кожнім виді злочинів передбачається особливо, хоча в окремих випадках цей термін може бути і великим, але не більш 20 років. При призначенні покарання особі, що не досягла 18 років, максимальний термін позбавлення волі, незалежно від тяжкості скоєного злочину не може перевищувати 10 років.
У відповідності зі ст.25 позбавлення волі за вироком суду призначається у виправно-трудових колоніях загального, посиленого, строгого й особливого чи режиму у в'язниці, а також у виховально-трудових колоніях загального і посиленого режиму.

Литература:
1. Конституція України (зі змінами і доп.). – К.: Атака, 2006. – 64 с.
2. Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10.12.1991р.
3. Постанова Верховної Ради України №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996р.
4. Постанова Верховної Ради України №22 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 22.12.95.
5. Кримінальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР) № 2001-V від 28 грудня 1960 року
6. Кримінальний кодекс України станом на 10 квітня 2007 р. – К.: «ВЕЛЕС», 2007. – 152с.
7. Кримінально-виконавчий кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), – 2004, N 3-4
8. Кримінально-процесуальний кодекс України. ВВР, 1961, № 2.
9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред.. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с.
10. Андрусів Г. В., Бантишев О. Ф., Романюк Б. В. Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. – K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. – Вид. 2-е, стереотип., – 292 с.
11. Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В.І. Кримінальне право України: Особлива частина. – К., 2001, - 544 с.
12. Галиакбаров Р.Р., Уголовное право, общая часть, – Краснодар, – 1999.
13. Дьяков С.В и др. /Уголовное право – М.: НОРМА – ИНФРА – М, 1999.
14. Имамов М.М. Виды наказаний и принципы формирования их системы: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. – Казань, 2004.
15. Истомин А.Ф. Общая часть уголовного права: Учебное пособие (альбом схем), М., 1998.
16. Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права. М. –1988 г.
17. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / П.Л. Фріс. - К.: Кондор, 2006. – 512 с.
18. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.В.Александров, В.А.Клименко. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.
19. Кримінально-виконавче право України: Навч. посібник /Під заг. ред. О. М. Джужи. – К., 2000.
20. Ледях И. Новый Уголовный кодекс и международные стандарты по правам человека// Российская юстиция, №9. – 2004.
21. Старков О.В., Милюков, С.Ф. Наказание: Уголовно-правовой и криминопенологический анализ /О.В.Старков, С.Ф.Милюков; Ассоциация Юридический центр. – науч.-практ. изд. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 461 с.
22. Степанюк А.Х. Кримінально-виконавче право України. «Право», Харків – 2006.
23. Уголовное право. Общая часть. /Под ред. Н.И. Ветрова, Ю.И. Ляпунова – М.: Новый Юрист, КноРус, 1997.
24. Уголовно-исполнительное право: Учебник для юридических вузов /А.С.Михлин, П.Г.Пономарев, В.И.Селиверстов, И.В.Шмаров; Под ред. В. И. Селиверстова. – 2-е изд. – М.: Юриспруденция, 2000. – 320 с.
25. Шевченко А.Е., Злыденко Д.С., Тимофеев В.В. Прогрессивно-регрессивная система исполнения уголовных наказаний /А.Е.Шевченко, Д.С.Злыденко, В.В.Тимофеев; Науч. ред. С.И.Дементьев; Министерство образования РФ. Южный институт менеджмента. – учеб. изд. – Краснодар, 2003. – 172 с.