Державна судова адміністрація України

Содержание:
Вступ
1. Місце Державної судової адміністрації України в системі державних органів
1.1. Державна судова адміністрація України як центральний орган виконавчої влади
1.2. Державна судова адміністрація України як суб’єкт судової діяльності
1.3. Державна судова адміністрація України як суб’єкт правозахисної діяльності
2. Структура та функції Державної судової адміністрації України
2.1. Створення Державної судової адміністрації України
2.2. Структура Державної судової адміністрації України
2.3. Функції та повноваження Державної судової адміністрації України та її структурних підрозділів
3. Напрямки та результати роботи Державної судової адміністрації України зі зверненнями громадян
Висновки
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
За професійною специфікою Державна судова адміністрація України є суб’єктом судової діяльності
Сутність справ, що є предметом судової юрисдикції, полягає в подоланні або локалізації соціальних конфліктів, які мають правове розв'язання шляхом захисту права, відновлення порушеного права, припинення порушення права. Розв'язання суперечностей додає суспільству й державі стабільності. Суд має встановити наявність або відсутність спору про право або зловживання ним, оцінити правопорушення, розглянути дії, факти, події, соціальні та індивідуальні ознаки юридичних і фізичних осіб, можливість застосовувати заходи правового впливу, в тому числі санкції. Відповідно до Конституції України (ст. 124) правосуддя в Україні здійснюють виключно суди .
Публічність судової діяльності – суть відкритості, політичної або партійної незаангажованості судів та суддів. Суд виступає і як державна установа, яка самостійно організовує розгляд судових справ, ініціює виконання судових рішень, має своє діловодство, а також аналізує судову статистику й узагальнює судову практику. Судді розглядають звернення громадян, пов'язані з покращенням або негараздами професійної судової діяльності. Судам надано матеріально-технічну базу, що забезпечує автономність і публічність роботи кожного судді, тобто потрібну кількість залів засідань, конвоювання підсудних, відповідну кількість секретарів судового засідання. Суди мають створити умови для численних відвідувачів тощо.
Субординаційність судової діяльності є організаційною ознакою й полягає в тому, що суди утворюють єдину систему з трьох судових інстанцій – судів першої інстанції, судів апеляційної та касаційної інстанцій. Організацію судової діяльності реалізують і в різних діях, які безпосередньо не пов'язані з відправленням правосуддя. Це такі організаційні дії суду, які прямо стосуються процесуальної діяльності (виклик свідків, експертів, повідомлення інших учасників судового розгляду, вручення копій процесуальних документів, надсилання справ до касаційної інстанції, звернення до виконання вироку, рішення, ухвали чи іншого рішення тощо), та дії, що здійснюють у позапроцесуальній формі (стосунки з іншими судами, органами державної виконавчої влади та юстиції, іншими правоохоронними органами, планування роботи суду, організація обліку й ведення систематизації та кодифікації законодавства, складання довідок і аналіз роботи тощо). Судові процедури чітко визначено, тому дії суду й судді досить легко перевірити .

Литература:
1. Конституція України від 28.06.1996 року
2. Закон України " Про судоустрій” від 7 лютого 2002 р. // К:, Атіка, 2003.
3. Закон України " Про статус суддів " від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.
4. Указ Президента "Про Державну судову адміністрацію України" №780/2002 від 29.08.02
5. Адміністративне право України / За заг. Ред.. Ю.П. Битяка. – Харків, 2000.
6. Ануфрієв М.І. та ін. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ України. – Харків.: Видавництво Університету внутрішніх справ, 2000.
7. Афанасьєв В. Щодо регулювання виконавчого провадження // Право України. – 1994. №9.
8. Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах // Право України. – 2002. - №8.
9. Бойко В.Ф. Нова Конституція і судова влада // Право України, № 1, 2003.
10. Бойко В.Ф. Перебудову роботи судової системи необхідно здійснити у напрямі посилення захисту прав та інтересів громадян // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №3.
11. Дерець В.А. Органи виконавчої влади в Україні та управлінські відносини: – К., ВД «Юридична думка», 2007.
12. Колиушко І., Аверянов В. "Реформування центральних органів : від концепції до законодавчого втілення". Голос України, 1998р., 29 грудня.
13. Стефанюк В. Судова реформа в Україні // Право України, 2008, № 1.
14. Шаповал В. М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. – К., 1995.