Докази і доказування в цивільному судочинстві

Содержание:
Вступ
1. Докази і доказування у цивільному процесі
1.1. Поняття і класифікація доказів
1.2. Поняття та процес доказування
2. Судові докази - форми і сутність
2.1. Показання свідків
2.2. Письмові докази.
2.3. Речові докази.
2.4. Висновки експертів
3. Забезпечення доказів
Висновки.
Список використаної літератури

Фрагмент работы:
Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об’єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього ст. 10 ЦПК покладає на суд обов’язок, зберігаючи об’єктивність і неупередженність, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
Така діяльність відбувається в процесі судового розгляду справи в результаті здійснення судом і особами, які беруть участь у справі, доказування і пізнання в установленому цивільному процесуальному порядку. Виходячи з діалектичного розуміння пізнання як процесу відбиття в свідомості людини об’єктивної реальності, зовнішнього світу, природи і суспільства, пізнання в цивільному судочинстві – процес відбиття в свідомості суддів і осіб, які беруть участь у справі, обставин конкретної справи і доказів, що їх підтверджують та існують в об’єктивному світі. Пізнання складається з діалектичної єдності розумової і процесуальної діяльності суду і осіб, які беруть участь у справі, та яка відбувається в процесі подання, витребування, дослідження і оцінки матеріалів цивільної справи. Пізнавальна процесуальна діяльність складається з чотирьох частин (видів): доказування фактичних обставин, які з’ясовуються під час розгляду справи; встановлення судом деяких фактичних обставин під час розгляду справи шляхом безпосереднього спостерігання суддями в судовому засіданні; пізнання судом спірних правовідносин, прав і обов’язків сторін; пізнання, яке здійснюється вищестоящими суддями в процесі перевірки законності і обґрунтованості судового рішення у цивільній справі.
Об’єктом пізнання в цивільному судочинстві є матеріали справи, її обставини – фактичні і юридичні – та докази, на підставі яких вони встановлюються; метою пізнання – встановлення об’єктивної істини у справі; засобами пізнання – доказування і докази; процесуальна форма пізнання – судовий розгляд. А пізнавальна процесуальна діяльність (процес пізнання) виступає методом встановлення об’єктивної істини у справі, її фактичного і юридичного складу.
Об’єкт пізнання формується поступово. При прийнятті судом матеріалів справи до свого провадження вирисовуються тільки загальні контури, які в процесі розвитку судочинства розширюються і поглиблюються. Обставини і докази можуть носити суперечливий характер, взаємно виключати і доповнювати один одного, але важливо те, щоб по кожній обставині, яка підлягає доказуванню, було достатньо необхідних доказів для її всебічного, повного і об’єктивного з’ясування.
Отже, докази і доказування в цивільному судочинстві є невід’ємною частиною і процесуальним засобом пізнання у справі, її правильного вирішення.

Литература:
1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР 1.
2. Закон України "Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 року
3. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 5:
4. Цивільне процесуальне законодавство України. Цивільний процесуальний кодекс України (прийнятий 18.03.2004 p.). Цивільний процесуальний кодекс України (прийнятий 18.07.1963 p.). Нормативно–правові акти, судова практика. – 544 с.
5. Белкин Р.С. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. М., изд. НОРМА, 1999.
6. Бурков И.В., Мурзиков А.В. Заключение эксперта как вид доказательств. – М.: «Транзит – Икс», - 2001г.
7. Васильев С.В. Гражданский процесс: Учебное пособие. - X.: ООО "Одиссей", 2006. - 512 с.
8. Годованець В. Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.
9. Елисейкин П. Ф. Предмет и принципы советского гражданского процессуального права. — Ярославль, 2004.
10. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. М.,1998.
11. Малышев К. Курс гражданского судопроизводства. — СПб., 1976.
12. Мамницкий.В.Ю. Краткий исторический очерк законодательства о состязательности // Актуальнеє вопросы правотворческой деятельности. — К., 2002.
13. Треушников М.К. Доказательства и доказывание в советском гражданском процессе. М., 1982.
14. Трусов А.И. Основы теории судебных доказательств. М., 2004.
15. Фурса С.Я., Цюра Т.В. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. (Серія: Процесуальні науки) - К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2005.
16. Цивільно–процесуальний кодекс: науково–практичний коментар за станом на 10 травня 2002 року /В.І.Тертишніков. – Х.: Консул, 2002.–408 с.
17. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.В. Комарова. – Харків: Одіссей, 2001. – 816 с.
18. Чечот Д.М., Новиков Е.Ю. Судебные доказательства. В кн. Гражданский процесс. / Под ред. В.А. Мусина, М.А. Чечиной, Д.М. Чечота. - М.: Проспект, 1998. - С.177.
19. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре”, 2001. - 696 с.
20. Шулекин В.М. Актуальные причины возникновения экспертных ошибок /www.univ.crimea.ua
21. Яблочков Т.М. Учебник гражданского судопроизводства. — Ярославль, 2000.