Ажаман І.А. Особливості формування і функціонування ринку насіння зернових культур//Аграрний вісник Причорномор’я. Економічні науки. Вип. 37. – Одеса: Імідж-Прес, 2007. – С. 9-13.

Дається визначення ринку насіння зернових культур. Наведені особливості його формування і функціонування в сучасних ринкових умовах.
Вступ. Реформування АПК, розвиток ринкових відносин, необхідність підвищення ефективності функціонування сільського господарства та його конкурентоспроможності дали поштовх до підвищення зацікавленості ринком насіння зернових культур та насінництвом в цілому як прибуткового виду діяльності агровиробництва. Сучасному ринку насіння притаманний ряд властивостей, які необхідно враховувати при аналізі і прогнозуванні його розвитку, що і обумовлює необхідність чіткого визначення таких характерних рис.
Аналіз останніх досліджень. Питання формування ринку насіння зернових культур, значення його продукції для розвитку АПК розглядали такі вчені, як Бакай С, Зайцев О., Сергієчко О., Лобас М., Омельяненко Г., Пазій І., Шакієва А. [1-3].
У Законі України "Про насіння та садивний матеріал" ринок насіння визначається як товарно-грошові відносини між виробниками і споживачами насіння, пошук і використання найбільш доцільних форм і об'ємів його виробництва і споживання шляхом удосконалення техніки і технології, активізації підприємництва, використання маркетингу і конкуренції [4]. Кіндрук М.О. відмітив, що роль насіння у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва зрозуміли ще з середини XVIII сторіччя, коли інтерес до виведення нових сортів сільськогосподарських рослин значно підвищився [5]. Але у роботах вказаних авторів не визначені особливості ринку насіння зернових культур в сучасних ринкових умовах, що і потребує проведення досліджень у даному напрямку. Виходячи з зазначеного, метою роботи є визначення та систематизація характерних рис ринку насіння зернових культур в пореформений період.
Результати досліджень. Ринок насіння зернових культур - це складна система економічних відносин, що утворюються в процесі виробництва, обігу та розподілу (реалізації) насіння між суб'єктами ринку. До числа основних особливостей сучасного розвитку насіннєвих агроформувань слід віднести наступне:
По-перше, відбувається перехідний період економіки в нашій державі, що пов'язаний з трансформацією системи управління господарським комплексом. Здійснюється перехід від переважно адміністративних методів управління підприємствами до економічних із впровадженням ринкових засад. Відсутність надійного фінансового забезпечення аграрної реформи при обмежених ресурсних можливостях агропідприємств та диспаритету цін негативно вплинуло на розвиток наукових установ та насіннєвих господарств, які займаються селекцією та насінництвом зернових культур.
По-друге, процеси глибинного соціально-економічного реформування вітчизняного села дали можливість появи на ринку насіння зернових культур значної кількості підприємств різних форм власності і господарювання, що мають право виробляти та реалізувати насіннєвий матеріал. Але проведення такої діяльності підлягає чіткому державному контролю, що забезпечує обмеженість підприємств до ведення насінництва.
Так, право на виробництво та реалізацію насіння мають ті суб'єкти насінництва та розсадництва, що за наслідками атестації одержали паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій і, в подальшому, занесені до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, який веде спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики України. Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу видається щорічно. За результатами проведеної паспортизації господарств та згідно Реєстру, станом на 2004 рік, в Україні налічується 286 підприємств різних форм власності та господарювання, що мають право виробляти та реалізувати насіння.
Щодо покупців (кінцеві покупці насіннєвої продукції) - це сільськогосподарські підприємства різних форм власності. Це юридичні та фізичні особи, що володіють земельними ділянками або орендують певні площі земельних угідь (ріллі); купують насіння для подальшого власного використання чи продажу отриманого урожаю; розуміють значення насіння як фактору підвищення ефективності виробництва.
По-третє, ринок насіння зернових культур тісно взаємопов'язаний з потребою у зерні, рівень задоволення яким впливає на формування продовольчої безпеки країни. Постійно зростаюча потреба у товарному зерні обумовлює та підкреслює зростаючу роль насіння зернових культур, як фактору інтенсифікації виробництва.
По-четверте, ринок насіння зернових культур, і зокрема його товар відіграє інтегруючу роль, поєднуючи сільськогосподарське виробництво та наукову діяльність. Адже сорти насіння є одночасно продуктом сільськогосподарського виробництва і результатом інтелектуальної праці селекціонерів. Як продукт сільськогосподарського виробництва високоефективні сорти зернових культур потребують особливих підходів у виробництві, чіткого дотримання технологій, тобто якісно підготовленого ґрунту, вчасного підживлення, ретельного захисту ІЗІД хвороб, шкідників, бур'янів та інше.
По-п'яте, особливість ринку насіння зернових культур пов'язана з відмінностями та значенням насіннєвого матеріалу як товару. Виробництво насіннєвої продукції вимагає чіткого дотримання технології вирощування, збирання та очистки. Обов'язковою складовою для отримання насіння є проведення апробації, що сприяє встановленню відповідності наспи к вих посівів стандартам. Її результати реєструються та підтверджуються апробаційною комісією. Порядок проведення апробації визначається „Інструкцією з апробації сортових посівів зернових, зернобобових, кукурудзи, олійних, прядивних культур, багаторічних і однорічних трав", що розроблена у 2002 році.
Нові сорти насіння сільськогосподарських культур обов'язково проходять процедуру реєстрації у Реєстрі сортів рослин України, що підтверджує їх відповідність стандартам і доцільність вирощування та реалізації. В нашій країні Реєстр видається щорічно, до переліку сортів включають нові та перспективні, а виводять ті, що не відповідають сучасному рівню розвитку селекції і насінництва та не користуються попитом у споживачів.
До насіння пред'являють вимоги на відповідність стандартам якості. Так, за сортовою якістю, сортовою чистотою, та іншими показниками, згідно категорії, насіння повинно володіти характеристиками на рівні не нижче від вказаного в ДСТУ 2240-93. Контроль за якістю насіння здійснюється насіннєвими інспекціями державного, обласного, районного, міського рівнів. Зберігання насіння потребує наявності спеціально пристосованих для цього приміщень, де можливо забезпечити відповідні умови щодо вологості, відсутності шкідників, недопущення змішування насіння різних сортів, культур, репродукцій. Насіннєвий матеріал реалізується тільки в спеціальній тарі, обов'язково з етикеткою, де вказуються назва виробника насіння, культура, сорт, репродукція, рік виробництва, схожість, номер атестату.
Формування ціни на насіння при його продажу також має своє характерні риси. Ціна залежить від ринкової (біржової) на зерно, до якої додається сортнадбавка. Розмір сортнадбавки визначається у відсотках і залежить від категорії насіння. Одночасно в сучасних умовах проявляється тенденція до втрачання ціною ролі основного фактору при купівлі насіннєвого матеріалу - все більша увага приділяється якісним його параметрам.
У сферу товарного обігу надходить лише частина валового збору насіння. Останнє обов'язково проходить очистку, після чого частина його залишається в господарстві для формування страхового і посівного фондів.
Насіння є живим рослинним організмом і ця його характеристика принципово змінює порядок створення нового товару - сортів. У практиці насінництва відпрацьована певна схема вказаного процесу - рис. 1.
По-шосте, ринку насіння зернових культур притаманна відсутність замінників товару, що пропонується. Воно здатне акумулювати всю інформацію про поліпшення біологічних і господарських якостей сільськогосподарських рослин в результаті цілеспрямованої діяльності людини.
По-сьоме, ринок насіння зернових культур тісно зв'язаний з ринком інновацій, так як сорт є інноваційним продуктом на який розповсюджується дія Закону України "Про охорону прав на сорти рослин", Положення про свідоцтво про авторство на сорт рослин та інші.
По-восьме, ще однією характерною рисою ринку насіння зернових культур є те, що виробники даного виду продукції належать і до її споживачів. Дане пояснюється необхідністю закупки насіннєвими підприємствами оригінального та елітного насіння з метою вирощування та продажу отриманого урожаю.
Висновки. Розвиток ринкових відносин сприяє розгалуженню інфраструктури ринку насіння зернових культур. З'являються біржі, торгові будинки, посередницькі компанії що реалізують насіння; маркетингові фірми, консультативні центри, сервісні служби які надають послуги виробникам і споживачам насіння.
Новітні досягнення в селекції та насінництві сільськогосподарських культур підвищують науково-технічний і технологічний рівень України, що надає їй можливість посісти відповідне місце в світовому рейтингу з цих питань. Зазначене свідчить про важливість ринку насіння зернових культур для розвитку АПК та країни. А отже необхідно постійно приділяти увагу та стимулювати селекцію і насінництво зернових культур з метою створення нових високопродуктивних і економічно ефективних сортів сільськогосподарських культур, що здатні задовольнити найвибагливіші вимоги споживачів.

Література

1. Зайцев О., Сергієчко О. У нове тисячоліття з якісним насінням // Пропозиція. -2001.-№2.- С. 42-43.
2. Лобас М.Г. Ринок зернового господарства України. - К.: НВАТ «Агроінком», 1997. - 448 с.
3. Омельяненко Г.І. Роль сорту та насінництва у розвитку зернового виробництва в Україні // Економіка АПК. - 2001. - №9. - С. 14-19.
4. Закон України "Про насіння та садивний матеріал" від 26 грудня 2002 р.
5. Насінництво й насіннєзнавство зернових культур / за ред.. М.О. Кіндрука. - К.: Аграрна наука, 2003. - 240 с.

Скачать полную версию статьи - 160 Кб