Носкова Г.П. Клініко-епідеміологічна характеристика синдрому жорстокого поводження з дітьми на моделі Одеського регіону. //Дисер. на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. - ОДМУ МОЗ України, 2009.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть проблеми. В останні роки в Україні втілюється міжнародна практика протидіяння насильству в сім’ї. Раніше статистична інформація була виключно в компетенції правоохоронних органів (І.А. Алексєєва, 2005; Т.М. Журавлева, 2006; Е.Г Дозорцева, 2007).
Уперше проблему жорстокого поводження з дітьми було сформульовано C.H. Kempe в 1960 році на підставі аналізу 749 випадків так званого «синдрому побитої дитини». Пізніше ця концепція постійно розширювалася, уточнювалася й доповнювалася.
Про значення цієї проблеми свідчить «Декларація про протидіяння фактам жорстокого поводження з дітьми», яку було прийнято 36-ою Всесвітньою Медичною Асамблеєю в Сінгапурі в 1984 р., а потім доповнено у 1989 р. в Гонконгу та в 1990 р. в Іспанії. В Американській академії педіатрії існує самостійна секція «Жорстоке поводження з дітьми і занедбаність дітей», що віддзеркалює національне прагнення США до протидії насильству.
Міжнародний досвід свідчить, що епідеміологічні дані постійно уточнюються з зростанням уваги до проблеми і удосконалення законодавства. В США частота жорстокого поводження з дітьми складає 6 на 1000 народжених живих. Щорічно на кожен мільйон населення реєструється 700 випадків жорстокого поводження з дітьми, летальність становить 3%. У дітей віком від 1 до 6 місяців, жорстоке поводження як причина смерті немовлят, поступається тільки синдрому раптової смерті. У групі дітей 1-5 років ця нозоформа посідає друге місце по частоті серед причин несумісних з життям травм (A.P.Giardino, 2002; R.M. Reece, 2005; D.М. Hickox, 2006).
У Великобританії щорічно стають інвалідами 400 жертв жорстокого походження. Одна третина від загальної кількості жертв поганого ставлення – діти 1-го року життя, одна третина – у віці 1-6 років і одна третина – старші 6 років (C. Jenny, 2006). Недоношені діти у 3 рази частіше зазнають жорстокого поводження у порівнянні з доношеними (L.R. Ricci, 2001).
У Польщі при патологоанатомічному дослідженні дітей, померлих від різного виду травм, 57% піддавалися жорстокому поводженню (H. Skorzynska, 2007). Частота «синдрому побитої дитини» в Бельгії становить 24,6 випадків на 100000 населення. В Нідерландах щорічно реєструється 50000 випадків жорстокого поводження з дітьми, 50 з яких гинуть. В Норвегії від сексуального насильства, здійсненого батьками над своїми дітьми постраждали 15% дітей, в Англії – 23%, в США –близько 25% (J.M. Levental, 2004; A. Nuk, 2005; W.C. Holmes, 2008).
Значення негативного соціально-психологічного впливу в дитинстві на виникнення психічних розладів почало усвідомлюватися та визнаватися в середині 20 століття (A. Kemp, 1998). Вплив жорстокого поводження з дитиною має важливу роль в патогенезі неврозів і психореактивних розладів (Н.О. Зінов’єва, 2005 та ін.).
В Україні відсутні достовірні дані щодо частоти та структури синдрому жорстокого поводження з дітьми, що утруднює створення ефективної системи протидіяння насильству в сім’ї. Недостатньо вивчені фактори ризику жорстокого поводження та клініко-психологічні прояви насильства над дітьми. Актуальним завданням є розробка і втілення технологій психологічної підтримки жертв насильства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науковою тематикою кафедри педіатрiї №1 Одеського державного медичного унiверситету «Удосконалення системи профілактики, діагностики, лікування ВІЛ-інфекції та СНІД у дітей в Україні», № державної реєстрації 0106U010830.
Мета і завдання дослідження. Обґрунтування принципів профілактики, своєчасної діагностики і психологічної підтримки дітей, що постраждали від жорстокого поводження та ефективної системи протидії насильству на основі вивчення факторів ризику і клініко-епідеміологічних особливостей насильства на моделі Одеського регіону.
У відповідності з поставленою метою були визначені завдання дослiдження:
1. Провести клініко-епідеміологічне дослідження різних форм жорстокого поводження з дітьми (занедбаності, фізичного, психологічного та сексуального насильства).
2. Виявити фактори ризику виникнення синдрому жорстокого поводження з дітьми, пов’язані з соціально-економічним станом родини, особистістю батьків та особистістю дитини.
3. Виявити психологічні наслідки синдрому жорстокого поводження з дітьми.
4. Оцінити ефективність психологічної підтримки та реабілітації дітей, підданих жорстокому поводженню.
5. Розробити принципи профілактики насильства і протидії жорстокому поводженню з дітьми.
Об’єкт дослідження – перебіг та профілактика різних форм синдрому жорстокого поводження з дітьми.
Предмет дослідження – епідеміологія і клініко-психологічний стан дітей, що постраждали від занедбаності, фізичного, психологічного та сексуального насильства.
Методи дослідження – епідеміологічний, загально-клінічний, медико-психологічний та аналітико-статистичний.
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в Україні проведено комплексне клініко-епідеміологічне дослідження синдрому жорстокого поводження з дітьми на моделі Одеського регіону. Вперше проведено аналіз регіональної структури, факторів ризику та клінічної картини різних синдрому жорстокого поводження з дітьми. Вперше в Україні обґрунтовані медичні аспекти профілактики насильства, протидії жорстокому поводженню з дітьми, психологічної підтримки та реабілітації.
Практичне значення отриманих результатів. Виявлені фактори ризику і клініко-епідеміологічна характеристика синдрому жорстокого поводження з дітьми сприятимуть своєчасної діагностики і протидії насильству, створенню ефективної системи профілактики, а також проведенню цілеспрямованої психологічної підтримки постраждалих дітей.
Впровадження результатів досліджень в практику. Результати досліджень впроваджені у практичну діяльність медичних закладів м. Одеси та Одеського регіону, у роботу служби у справах неповнолітніх та в центрах служб для сім’ї, дітей і молоді, в дитячі будинки та в центрах соціально-психологічної реабілітації. Основні положення дисертації включені до учбових програм на кафедрі педіатрії №1 ОДМУ.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є індивідуальною працею автора. Ідея наукової роботи запропонована науковим керівником. Автором у співпраці з науковим керівником здійснено розробку основних теоретичних та практичних положень роботи, визначені мета та завдання дослідження. Самостійно проведено інформаційний і патентний пошук, аналіз наукової літератури з проблеми, обґрунтовані напрямки дослідження. Здобувач провів добір й обробку фактичного матеріалу. Усі дослідження виконані особисто автором або за його безпосередньої участі. Автором самостійно проведено статистичну обробку отриманих результатів дослідження, їх узагальнення, інтерпретацію та сформовані висновки. Особисто написані всі розділи дисертації, а також основна частина опублікованих праць. Автор провела впровадження матеріалів дисертації.
Апробацiя роботи. Основні положення дисертації були оприлюднені та доповідались на науково-практичній конференції «Вчені майбутнього» (Одеса, 2005); 68 підсумковій Всеукраїнській конференції студентів та молодих вчених «Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини та стоматології » (Донецьк, 2006); 67 студентський науковій конференції «Досягнення сучасної медицини» (Львів, 2006); науково-практичній конференції молодих вчених ОДМУ з міжнародною участю «Вчені майбутнього» (Одеса, 2006); міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених «Актуальні питання в сучасній медицині» (Харків, 2007); міжнародній конференції «International Scientific Conference» (Донецьк, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання педіатрії», присвяченій пам`яті члена-кореспондента НАН, АМН України, РАМН, професора В.М.Сідельникова (Київ, 2007); І-му з’їзді неонатологів України (Одеса, 2007); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання соціально-педіатрічної реабілітації розвитку: досвід втілення та перспектива» (Одеса, 2008); науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю з дня народження академіка АМН України Б.Я. Резніка «Новітні технології в педіатричній науці, практиці та освіті» (Одеса, 2009).
Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 11 друкованих праць, з яких 1 глава в монографії, 4 журнальних статті ( 3 з яких у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України), 6 тез у наукових збірниках.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 139 сторінках друкованого тексту. Основний зміст дисертації складається з огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, аналізу власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій. Перелiк використаних літературних джерел містить 230 робіт вiтчизняних та iноземних авторiв. Матеріали дисертації ілюстровані 29 таблицями, 11 рисунками.

Скачать всю работу